Емансипація по-радянськи: якими були найбільш "жіночі" професії у СРСР

В часи СРСР, коли просто не існувало поняття приватного капіталу, рейтинги різних професій дещо відрізнялися від нинішніх. Так само як сильно відрізнялося ставлення до робітників в цілому. При цьому існували спеціальності, на яких працювали переважно жінки, та які вважалися непрестижними через низьку зарплатню або кваліфікацію робітниць.

"Телеграф" зробив добірку найбільш "жіночих" професій в СРСР. Побачити на таких роботах чоловіка було справжньою рідкістю.

Укладачки шпал, асфальту та чорнороби

У Радянському Союзі, особливо після Другої Світової війни, катастрофічно не вистачало чоловіків (м’ясні штурми під час війни далися взнаки), тому і доводилося жінкам займати зовсім невластиві їм ніші. Емансипація в СРСР виглядала досить дивно: жінкам дісталася практично вся некваліфікована та важка робота.

Напевно, лише існування норм щодо підйому ваги захистило жінок від професії вантажника. Втім, їм цілком вистачило освоєння спеціальностей асфальтоукладальниці та шпалоукладальниці. Робота важка, а платили за неї — копійки.

А весь цинізм совкової пропаганди полягав у тому, що залучення жінок до важкої праці в Радянському Союзі називали "звільненням від усіх видів експлуатації". "Звільнили", аби зробити рабами на найважчих роботах.

Прибиральниця

Напевно, не було в Радянському Союзі більш зневаженої професії, ніж прибиральниця. Вважалося, що туди йдуть лише невдахи, які нічого не вміють у житті, окрім як ялозити ганчіркою по підлозі. Та й зарплата у прибиральниць, навіть за радянських часів, була копійчаною.

Двірничка

Професія двірника вважалася трохи престижнішою, ніж професія прибиральниці. Напевно тому, що робота була "на благо суспільства". При цьому, працювати на вулиці було, звісно, складніше, а взимку доводилося ще й сніг відкидати. Зарплата теж була невеликою, щоправда, іноді таким працівникам належала службова квартира від тодішнього ЖЕКу.

Продавчиня

Будь-хто, хто застав часи СРСР не дасть збрехати — побачити за прилавком магазина чоловіка було чимось нереальним. У торгівлю йшли, здебільшого, жінки. При цьому, залежно від магазину, робота ця могла мати певні бонуси. Так, працівниці у м’ясних чи ковбасних крамницях точно не вистоювали кілометрові черги за палкою "Лікарської".

Також, вважалося, що у торгівлю йдуть ті, у кого не вистачає мізків, щоби вчитися. Та й зарплатні були не дуже. Але все це в радянську епоху компенсувалося доступом до дефіцитних продуктів та товарів. Продавців не надто поважали, але багато хто намагався з ними дружити, щоб мати змогу діставати дефіцит.

Поштарка

Листоноші отримували гроші за щоденне тягання важких сумок з поштою та пенсією. За радянських часів люди виписували пресу цілими пачками, активно писали один одному листи, а пенсію розносила саме пошта. Тож тягали на собі листоноші чимало кілограмів з самого ранку. Щоправда, був один плюс — працювали поштарки зазвичай лише до обіду.

Вихователька у дитячому садку

За радянських часів, щоб стати вихователькою, достатньо було закінчити дошкільне відділення педучилища чи річні курси. Платили вихователям копійки, а працювати з дітьми було нелегко. До того ж по роботі доводилося постійно писати звіти, шукати підходи до важких дітей та їхніх батьків, тремтіти перед завідувачкою та різними комісіями… Загалом, йшли в цю професію або за покликанням, або якщо не було інших варіантів.

Нянечка

Нянечки були всюди — у лікарнях, дитячих закладах, санаторіях й інших установах. Виконували вони найбільш некваліфіковану роботу — мили підлогу, розносили їжу, прибирали за літніми людьми… Зарплати були кіт наплакав, щоправда, частенько няні мали доступ до різних наїдків на кухні, а в лікарні могли підробляти доглядом за лежачими пацієнтами. Освіти для цієї професії не вимагали, тож у няні могла влаштуватися і зовсім молода дівчина.

Домогосподарка

Складна і часто неоплачувана професія. По-перше, на одну зарплату чоловіка витягти родину було складно. По-друге, в СРСР досить суворо ставилися до дармоїдів. До певного часу, якщо в тебе не було дітей віком до чотирнадцяти років, загрожувала кримінальна відповідальність. По-третє, ставлення у суспільстві до господарок було, м'яко кажучи, негативним.

Пізніше в СРСР було прийнято закони, які врегулювали ставлення до домогосподарок. Однак, серед суспільства така діяльність все-одно вважалася дармоїдством.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, чому жінки в СРСР не знімали хутряні шапки у приміщеннях. Справа не в тому, що їм було холодно.