Рецензія на фільм «Клаустрофоби: Без сну» / Double Blind

З 25 квітня в кінотеатрах можна подивитися параноїдальний трилер з елементами фільма жахів «Клаустрофоби: Без сну». Це повнометражний режисерський дебют ірландця Іена Ганта-Даффі. У рецензії нижче розповідаємо, чи не хилитиме у сон під час перегляду стрічки глядачів.

«Клаустрофоби: Без сну» / Double Blind

Жанр трилер, жахи
Режисер Іен Гант-Даффі
У ролях Міллі Брейді, Полліанна МакІнтош, Акшай Кумар, Бренок О’Коннор, Дірмуд Ноєс, Еббі Фіц
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2023
Сайт IMDb

Семеро молодих людей, троє дівчат та четверо хлопців, імена яких ви все одно не запам’ятаєте, погоджуються на тестування нового медичного препарату від фармацевтичної компанії, назва якої не має жодного значення. Впродовж п’яти днів піддослідним будуть згодовувати таємничі пігулки, від яких у них можуть виникнути певні побічні ефекти.

Згодом суворого вигляду небагатослівна тітка у білосніжному халаті трохи підвищує дозу, через що кожен з учасників цього сумнівного експерименту починає страждати на безсонню. Але і це можна було б стерпіти, якби одного разу найбалакучіша з дівчат не замовкла назавжди, борсаючись на підлозі зі скривавленим обличчям в епілептичному припадку. Ситуація ускладнюється тим, що лабораторія зачиняється на найближчу добу, а у кожного з неймовірної шістки вже буквально злипаються повіки.

«Клаустрофоби: Без сну», і це важко укласти в голові, має стовідсотковий показник свіжості на Rotten Tomatoes, щоправда, на основі лише 8 оглядів кінокритиків. В цей формально приголомшливий результат, до якого не дотягують, наприклад, такі стрічки, як «Громадянин Кейн» (99%) чи «Хрещений батько» (97%), можна повірити хіба що з думкою, що усіх місцевих акторів закрили в страшному бункері та пообіцяли випустити тільки після написання схвальної рецензії на це кіно. Інакше пояснити подібне сприйняття ірландської новинки просто неможливо.

За своєю суттю фільм наближений до особливо популярних в останнє десятиліття, натхненних франшизою «Пила» низькобюджетних трилерів про химерні квеструми та загадкові експерименти у закритих приміщеннях («Клаустрофобія», «Смертельний лабіринт»), звідки намагаються вибратися приречені бовванці. Тому усе тут сильно вторинне, практично позбавлене будь-яких маневрів для приємних несподіванок.

Що зазвичай пропонують творці цих кривавих розваг на екрані? Група, що складається з різного ступеня маргіналізованих або просто дурнуватих персонажів (адже нормальні люди, як правило, у такі місця не потрапляють) опиняється в смертельній пастці. Ініціативу бере на себе неформальний лідер, який точно дійде до кінця випробування та забажає викрити організаторів кошмарних ігрищ. Хтось обов’язково має знаходитись під підозрою через здогадки про те, що він «засланий козачок». Когось з великою ймовірністю спалять живцем.

Тільки якщо стрічки подібного штибу можуть похизуватися хоча б розмаїттям пасток-головоломок (з яких напевно добряче пореготав би Джон Крамер), то «Клаустрофоби: Без сну» позбавлений навіть цього скромного компоненту.

Автори роблять ставку в першу чергу на параноїдальну атмосферу безвиході, коли катастрофічно невиспані герої вже перестали розуміти, де реальність, а де галюцинація. При тому, що глядачу абсолютно байдуже на цих незнайомих і, чого гріха таїти, не надто приємних людей, спостерігати за їхніми безглуздими метаннями стерильно чистими коридорами — та ще нудьга.

При цьому ні симетрія кадру, ні виразно холодна колірна гама, що, бува, переривається агресивним червоним, ні гра з глибиною різкості кадру чи спеціальні ракурси, покликані передати спантеличений стан дійових осіб, не спроможні якісно покращити по суті кволий сюжет з ледь живою інтригою.

Здається, ніби ці нещасні потрапили у зловісний «Вулик» корпорації Umbrella (у кадрі навіть з’явиться марна пожежна сокира), тільки замість білих символічних кроликів тут миші і монстр може вискочити з-за рогу хіба що уві сні. З усієї сірої маси виділяється Поліанна Макінтош, яку можна було побачити в нещодавніх «Ходячих мерцях», але її присутність злочинно мала.

У 80-ті, коли герої одного відомого жахастика засинали, до них являвся скажений маніяк зі спаленою шкірою у брудному светрі та проштрикував бідолах лезами на пекельній рукавиці, що у підсумку породило цілий культ. Сучасні ж «Клаустрофоби: Без сну», не дивлячись на ідентичну опцію для персонажів — ні в якому разі не можна спати, самі прекрасно зійдуть за гарне снодійне. Тож усім приємних сновидінь.