Вчені попереджають про «синдром потоплення» в прибережних містах по всьому світу

За словами вчених з Університету Східної Англії (UEA) і Технічного університету Вірджинії, просідання ґрунту є недооціненою небезпекою в міських районах.

Професор Роберт Ніколлс із Тиндаллівського центру дослідження кліматичних змін при UEA та професор Маноочехр Шірзаї з Технічного університету Вірджинії та Університету води, навколишнього середовища та охорони здоров’я ООН, Онтаріо, пишучи в журналі Science, підкреслюють важливість нової дослідницької роботи, що аналізує супутникові дані. який точно й послідовно відображає рух землі в Китаї.

Хоча вони кажуть у своїх коментарях, що послідовне вимірювання осідання є великим досягненням, вони стверджують, що це лише початок пошуку рішень. Прогнозування майбутнього осідання вимагає моделей, які враховують усі фактори, включаючи діяльність людини та зміну клімату, а також те, як вони можуть змінюватися з часом.

У дослідницькій статті, опублікованій у тому ж випуску, розглядаються 82 міста із сукупним населенням майже 700 мільйонів чоловік. Результати показують, що 45% проаналізованих міських територій опускаються, а 16% опускаються зі швидкістю 10 мм на рік або більше.

Історичні та майбутні виклики

За оцінками, у країні постраждали приблизно 270 мільйонів міських жителів, причому майже 70 мільйонів відчувають швидке осідання на 10 мм на рік або більше. До гарячих точок належать Пекін і Тяньцзінь.

Особливо постраждали прибережні міста, такі як Тяньцзінь, оскільки опускання суші посилює зміну клімату та підвищення рівня моря. Затоплення морських захисних споруд є однією з причин, чому повінь, викликана ураганом Катріна, принесла Новому Орлеану такі руйнування та кількість загиблих у 2005 році.

Шанхай – найбільше місто Китаю – за останнє століття опустився на 3 м і продовжує просідати сьогодні. Якщо опускання поєднати з підвищенням рівня моря, міська територія в Китаї нижче рівня моря може потроїтися в розмірі до 2120 року, вплинувши на 55-128 мільйонів жителів. Це може бути катастрофічним без сильної реакції суспільства.

«Просідання ставить під загрозу структурну цілісність будівель і критичної інфраструктури та посилює вплив зміни клімату у вигляді повеней, особливо в прибережних містах, де це посилює підвищення рівня моря», — сказав професор Ніколлс, який не брав участі в дослідженні, але чий дослідження зосереджено на підвищенні рівня моря, береговій ерозії та повенях, а також на тому, як громади можуть адаптуватися до цих змін.

Причини та пом’якшення осідання

Просідання спричинене в основному діями людини в містах. Відбір ґрунтових вод, який знижує рівень ґрунтових вод, вважається найважливішим рушієм просідання, у поєднанні з геологією та вагою будівель.

В Осаці та Токіо відбір ґрунтових вод було припинено в 1970-х роках, і осідання міста припинилося або значно зменшилося, що свідчить про ефективну стратегію пом’якшення. Вібрація на дорозі та прокладання тунелів потенційно також є місцевим фактором, що сприяє – Пекін опускається на 45 мм на рік поблизу метро та шосе. Природне переміщення суші вгору чи вниз також відбувається, але, як правило, воно набагато менше, ніж зміни, спричинені людиною.

Хоча просідання, спричинене людиною, було відомо в Китаї до цього дослідження, професори Ніколлс і Ширзаї кажуть, що ці нові результати підсилюють потребу в національній відповіді. Ця проблема виникає у вразливих містах за межами Китаю та є широко поширеною проблемою в усьому світі.

Вони закликають дослідницьке співтовариство перейти від вимірювання до розуміння наслідків і підтримки відповідей. Нові супутникові вимірювання надають нові детальні дані про осідання, але методи використання цієї інформації для роботи з міськими планувальниками для розв’язання цих проблем потребують значного розвитку. Постраждалі прибережні міста Китаю та загалом потребують особливої ​​уваги.

«Багато міст і районів у всьому світі розробляють стратегії для управління ризиками зміни клімату та підвищення рівня моря», — сказав професор Ніколлс. «Ми повинні взяти уроки з цього досвіду, щоб також усунути загрозу просідання ґрунту, яка є більш поширеною, ніж визнається зараз».