Не лише інформувати, а й слухати та чути: діалог медіа з авдиторіями

Упродовж двох днів, 25 та 26 квітня, у Києві тривала Міжнародна конференція з медіаграмотності та регулювання медіа. У її рамках пройшла панельна дискусія «Слухайте і говоріть. Комунікуйте», під час якої медійники обговорили комунікацію з авдиторією та навели свої приклади роботи з читачами й глядачами. Учасниками дискусії були головна редакторка hromadske Христина Коціра, шефредакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова, генеральна директорка «Кордон.медіа» (Суми) Альона Яцина, генеральний директор «Укрінформу» Олексій Мацука та старша радниця Офісу ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Беттіна Руйгіс. Модерував обговорення голова Комісії з журналістської етики Андрій Куликов.

 Учасники панельної дискусії «Слухайте і говоріть. Комунікуйте»

Андрій Куликов розпочав дискусію з фрази «ми не виховуємо авдиторію і не повинні цього робити, радше авдиторія виховує нас», яка фактично і стала лейтмотивом усього обговорення. Для початку учасники дискусії навели свої приклади того, як спілкування з авдиторією підказало їм правильне рішення.

 Андрій Куликов

Христина Коціра поділилася недавньою історією: новинарка hromadske вирішила доповнити новину про ситуацію на фронті та взяла коментар в одного «воєнного експерта», але, як згодом виявилося, насправді він був не надто експертним — і це підказали саме читачі. «Нам авдиторія сказала: “Громадське, ви серйозно? Це — сумнівний воєнний експерт”. Ми прибрали цей коментар, звісно, і подякували читачам за те, що вони такі спостережливі та роблять нас кращими», — розповіла Христина Коціра.

  Христина Коціра

Про те, що зауваження авдиторії, часом критичні, якщо вони конструктивні, допомагають медіа ставати кращими, пізніше сказала і Наталія Лигачова. Авдиторією у «Детектора медіа» дещо специфічна — насамперед це самі медійники — тож, за її словами, це, з одного боку, навіть легше, бо ці люди не потребують настільки достеменного вивчення, а з іншого боку — саме така авдиторія є більш прискіпливою, але і дає дуже багато слушних зауважень.

  Наталія Лигачова

«Останній приклад — Мапа рекомендованих медіа в регіонах. Перша хвиля відбулася, було дуже багато відгуків щодо того, хто туди потрапив і хто не потрапив, за якими критеріями це вирішували. Все це вислухали, проаналізували, зробили висновки, збиралися разом — а це проєкт Інституту масової інформації та “Детектора медіа” — обговорювали, внесли зміни й у мапу, і в методологію. Зараз друга хвиля — і набагато менше вже якихось запитань, претензій», — сказала Наталія Лигачова. Окрім того, як іще один приклад вона навела те, що Ігор Куляс, який регулярно робить для «Детектора медіа» моніторинги національного телемарафону, в кінці минулого року оновив методологію, врахувавши фідбек і пояснення різних нюансів від самих телеканалів.

 Альона Яцина

Перш ніж створювати «Кордон.медіа» — сумське регіональне медіа, що працює в соцмережах, — команда Альони Яцини, за її словами, дослухалася до потреб своєї авдиторії, яка хотіла не просто мати контент у соцмережах, а щоб він своїм форматом підходив під кожну конкретну соцмережу. «Інформацію, яку ми збираємося розміщувати в соцмережах, треба окремо вибудовувати для кожної соцмережі й окремо “перепаковувати”. Це така повага до авдиторії — коли людина заходить у свій інстаграм, телеграм, тікток, фейсбук і так далі, вона хоче бачити такий самий якісний і класний контент, який підходить до цієї мережі. І ми як медіа поважаємо це право й так і працюємо», — розповіла вона.

 Олексій Мацука

Олексій Мацука сказав, що «Укрінформ» має власну стратегію залучення авдиторії й саме від читачів із регіонів отримує дороговкази щодо тем. «Для них “Укрінформ” є надійним сталим медіа, яке звертає увагу часто на тих, на кого не звертають увагу комерційні медіа, — розповів Олексій Мацука. — Тому у нас дуже багато прикладів, коли хтось звернувся на якусь урядову лінію, нам урядова лінія передала, ми поїхали познімали й так розв’язали певне питання».

Беттіна Руйгіс, яка є старшою радницею Офісу ОБСЄ з питань свободи медіа, говорячи про те, як працює зворотний зв’язок від авдиторії, навела приклад із нещодавнього дослідження Оксфордського інституту, у якому, за її словами, сказано, що залученість людей іде на користь довірі до медіа.

  Беттіна Руйгіс

«Це дуже важливо, — сказала Беттіна Руйгіс, — бо що б ми не робили, ми все ж помічаємо зниження рівня довіри до медіа, навіть до високоякісних. Причина цьому іноді дезінформація. Це справедливо, коли люди піддають сумніву окремі факти, ставлять додаткові запитання. Ми очікуємо, що найближчим часом у нас буде медіаграмотна авдиторія, яка зможе відігравати більшу роль у взаємодії з медіа та критично аналізувати. Ми очікуємо, що активніша залученість авдиторії може призвести до створення нових форматів журналістики та нової довіри до журналістів».

Зокрема, говорить вона, медіаспільнота вже має думати над тим, як медіа мають взаємодіяти з блогерами. Бо, наприклад, у Німеччині, за словами Беттіни Руйгіс, молодь усе менше хоче бути журналістами у класичному розумінні цього слова, а прагне працювати в нових форматах і націлена на авдиторію, яка сприймає їхній особистий стиль ведення репортажу без відображення позиції всіх сторін.

Продовжуючи говорити про якісну співпрацю з авдиторією, Альона Яцина навела приклад іншого сумського медіа, онлайн-журналу «Цукор». За її словами, це медіа змогло вибудувати велику спільноту постійних читачів і орієнтовно 600 підписників, які щомісяця жертвують гроші на свій улюблений онлайн-журнал.

«Що вони роблять із цим клубом, із цими підписниками? Немає якихось матеріалів, як ми бачимо в іноземних медіа, закритих, але є певні події, певні активності, й саме медіа займається громадським активізмом, організовує різні заходи. Так само вони дослухаються до своїх читачів, про що їм писати. Тобто вони прямо про це запитують в авдиторії», — сказала Альона Яцина.

А щодо авдиторії самого «Кордон.медіа», то журналісти здебільшого спілкуються з нею безпосередньо під час зйомок і подій. Люди, за словами гендиректорки «Кордону.медіа», довіряють їм, адже бачать, що це медіа подає максимально реальну інформацію. «Як тільки люди відчують, що бачать вони одне, а в медіа — інше, в тому медіа, яке вони вважають своїм регіональним, довіра зникне одразу. Це — наш дуже яскравий маркер, це те, що нас обмежує», — сказала вона.

Андрій Куликов не зовсім погодився зі словом «обмежує», бо, на його думку, це, навпаки, те, що пропонує шлях більш ефективної роботи. Альона Яцина у відповідь пояснила, що обмеження — це не погано, це справді те, що вказує напрямки. «З того, що нам підказала наша авдиторія і що переросло у проєкт, — нас просили говорити про хороше під час війни. Це доволі складно, інколи навіть страшно наврочити. Але був запит — і ми почали розказувати про бізнеси, які розвиваються і на прикордонні, і на території області під час війни, які не релокуються, а навпаки — розширюють виробництво або які почали свою роботу під час війни. Авдиторія дуже цінує це», — поділилася вона.

Звертаючись до Христини Коціри, Андрій Куликов сказав, що hromadske — одне з небагатьох спільнотних медіа в Україні, тобто формувалося, з самого початку створюючи паралельно свою спільноту. Низка подібних медіа, за його словами, не вижила й припинила роботу, а hromadske розвивається й уже відсвяткувало своє десятиріччя. Тож він запитав, яку роль контакт з авдиторією, вивчення її потреб і бажань зіграли в успіху самого медіапроєкту. «Наскільки ви враховували бажання авдиторії, які нам можуть видаватися невиправданими, а іноді навіть такими й бувають?» — запитав він.

Христина Коціра розпочала з того, що свого часу hromadske багато уваги приділяло темі ЛГБТ й авдиторія доволі негативно на це реагувала. «В коментарях було справжнє пекло: “Для чого ви це пишете?”, “ви — грантоїди” й усе в такому дусі. Ми продовжували. І зараз я бачу результати різних опитувань щодо того, наскільки українське суспільство стало толерантнішим. Я сподіваюся, що в цьому є і роль “Громадського”. У нас немає вимог від донорів робити цю тему, але ми продовжуємо — і я бачу, що навіть у коментарях більшість людей уже нормально це сприймає», — поділилася Христина Коціра. Тому, вважає вона, що хоч медіа має знати свою авдиторію та прислухатися до неї, проте є суспільно важливі теми й іноді журналісти повинні заплющувати очі на негатив від читачів і глядачів та продовжувати їх висвітлювати, нормалізуючи в суспільстві більш толерантні погляди.

«Я згодна з вами, — звернулася вона до Андрія Куликова, — що медіа не повинні виховувати авдиторію. Але якщо ми щось подаємо раз, другий, третій — і людина на четвертий раз прочитала й замислилася та, можливо, подумала: “Це ж така сама людина, як я, з руками й ногами, он навіть у військо пішла, то, може, це не так страшно, як я собі думав?” — то це дасть свій результат». Також Христина Коціра додала, що її медіа також часто висвітлює ті теми, які просить висвітлити сама авдиторія.

Загалом учасники панельної дискусії погоджувалися з тим, що медіа мають бути ближчими до своїх авдиторій і максимально взаємодіяти з ними. Особливо зараз, коли існують платформи спільного доступу, які це спростили. Адже те медіа, яке сьогодні вміє комунікувати з авдиторією, дослухатися до неї, реагувати на її критику та побажання, завтра матиме від неї ту довіру, без якої його існування не буде виправданим.

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»