Ситуація на фронті докорінно зміниться найближчим часом. Інтерв’ю з полковником Недзельським

Ситуація на фронті наразі доволі складна. Одна з причин – чергова "сакральна" дата для кремлівського диктатора Володимира Путіна, 9 травня. Щоб догодити диктатору, російська окупаційна армія кидає всі наявні сили, зокрема й КАБи, аби захопити Часів Яр – місто, яке стало для ворога найбільш бажаною ціллю у переддень "дня перемоги".

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив полковник запасу ЗСУ, військовий експерт Петро Недзельський.

– У Держдепартаменті США повідомили, що ще в березні передали Україні далекобійні ракети ATACMS, і українські військові вже двічі застосовували їх проти ворожих цілей у тилу. Чи припускаєте ви, що насправді Україна "офрекордс" може отримувати й інше озброєння, виходячи з ситуації на полі бою?

– Я цілком припускаю, що такі речі можуть бути. На жаль, ухвалення рішення щодо допомоги від США затягнулося на пів року, і за цей час було вбито десятки тисяч українців, ми втратили території. Те, що вони дають зброю, – це прекрасно, але вони мали зробити це значно раніше.

– А втім, ми бачимо, як у цій непростій для України ситуації активізувалася Європа, можливо, тому, що там усвідомили, яка небезпека загрожує вже безпосередньо їм. Подивіться, який великий новий пакет допомоги приготувала для нас Велика Британія. Чи вважаєте ви, що згодом саме Європа стане нашим головним партнером з погляду обсягів військової допомоги?

– Фактично ви самі відповіли на це питання. Так. Але я мушу сказати, що та допомога, яку сьогодні почала надавати нам Європа, – це також запізно. Коли почалася масштабна агресія Росії проти нас, у нас не було нічого. Ми воювали проти армії, яка перевершувала нас вдесятеро – і за артилерією, і за чисельністю, і за бронетехнікою тощо. Як перевагу ми мали лише героїзм наших захисників.

І от нарешті Європа зрозуміла, яку небезпеку являє собою Путін, його імперські амбіції. Адже якщо Україна поляже, наступною буде Європа. Путін і його політики говорили про це не раз, мовляв, ми дійдемо до Ла-Маншу.

Отже, Європа почала нам серйозно допомагати, честь їй і хвала. Але я на власній шкурі відчув, що таке воювати, коли немає зброї. Якби в нас раніше була відповідна зброя, сьогодні ситуація на фронті була би геть іншою.

– Як ви оцінюєте ситуацію в Часовому Яру? Наразі наші захисники тримаються та чекають на допомогу. Як ви думаєте, чи вдасться їм втримати це місто? Адже відомо, що Путін поставив завдання захопити Часів Яр до 9 травня.

– Дійсно, Путін дуже зважає на ці "сакральні" дати, весь час ставить якісь цілі, підганяє під них всю свою діяльність. 9 травня він хоче показати російському народу, що чогось там досяг. "Збирач руських земель", бо Україну він вважає частиною Росії.

Саме тому ворог активізувався в Часовому Яру. Він знову застосовує там керовані авіабомби, які мають дуже й дуже руйнівну дію. Наші хлопці відбивають серйозні атаки, їм дуже важко, але тримаються. Сподіваюся, що зброя від США надійде швидко і допоможе виправити там ситуацію. Але наразі там точаться дуже сильні бої.

Знаєте, для мене 9 травня – справжня сакральна дата. Справа в тому, що мій батько, сержант Недзельський першим форсував канал у Берліні 1945 року, незважаючи на те, що він мав три кульових поранення. Його 29-та бригада мала найбільшу кількість орденів на бойовому знамені. Там об’єдналися сибіряки та українці зі Львівщини і краще за всіх громили нацистів. Саме на таких прикладах варто було би будувати відносини між двома народами. Але Путін перекрутив усю історію.

– Є хороша новина щодо Кринок. Там Сили оборони частково просунулися. У Роботиному, навпаки, ворог має певну перевагу. Чи можуть наші захисники закріпити успіх у Кринках та втримати Роботине?

– Робити прогнози – дуже невдячна справа, адже 90% військових прогнозів не здійснюються. Але якщо нам буде надано зброю від США, якщо з’явиться авіація, артилерія, боєкомплект, це значно підсилить міць наших військ і успіхи будуть однозначно. Я переконаний, що ситуація на фронті докорінно зміниться найближчим часом, зміниться на нашу користь. А героїзму і досвіду в наших воїнів більш ніж достатньо.

– Чоловіки призовного віку більше не можуть користуватися консульськими послугами за кордоном. Це рішення досі обговорюють. Як особисто ви ставитеся до нього? Чи можна сподіватися, що завдяки такому кроку частина чоловіків дійсно повернеться з-за кордону та поповнить лави української армії?

– Все правильно. Звісно, багато українських чоловіків опинилися за кордоном внаслідок економічної скрути, яку створили нам попередні президенти. Але всі ці чоловіки – громадяни України, і вони мають захищати країну, вони мають певний конституційний обов’язок перед нею. Тому треба їх повертати.

Я розумію, що на ментальному рівні це може бути важко для них. Вони вже прилаштувалися, заробляють якусь копійку. А зараз вертатися, воювати… Але це неправильний підхід. Ви там сидите в безпеці за кордоном, заробляєте гроші, а тут хлопці гинуть, захищаючи ваші домівки, ваші сім’ї, ваших батьків, які залишилися тут. Ей, голубчики, ану ж бо повертайтеся, захищайте свої домівки, свою землю! Про що тут можна говорити?

Тому я вважаю, що це рішення абсолютно правильне. Нехай повертаються й виконують свій конституційний обов’язок. Крапка.