Чоловік два місяці прожив у печері без поняття часу та шокував, як це на нього вплинуло – фото

Мішель Сіффр двічі прожив у печері тривалий час та поділився результатом свого дослідження, яке використало NASA.

Французький вчений, дослідник та авантюрист Мішель Сіффр прославився 1962 року, провівши новаторське дослідження того, як людина відчуває час, відрізавши себе від усього світу на два місяці.

Його історію пригадує LAD Bible.

Мішель зняв свій наручний годинник і зачинився на глибині 130 метрів під поверхнею у прірві Скарассона, гори в Лігурійських Альпах, понад шість десятиліть тому.

Озброєний лише ліхтариком, 23-річний хлопець розбив табір поруч із льодовиком, щоб з'ясувати, як відсутність зовнішніх сигналів, що нагадують нам про те, що зараз ніч і день, може вплинути на біологічні ритми.

Маючи особливий інтерес до того, як брак світла вплине на нього, Сіффр спав і їв лише тоді, коли йому наказувало тіло, а не дотримувався жорсткого розкладу, якого дотримується решта світу, тому що так каже суспільство.

В ім'я науки чоловік, якому зараз 85 років, прожив під поверхнею абсолютно самотньо 63 дні – і вийшов звідти переможцем, хоч і з підвищеною чутливістю до денного світла.

Це тому, що коли Сіффр став чимось на кшталт печерного мешканця, він зробив низку неймовірних відкриттів щодо того, як люди реагують на життя без жодної інформації про час – без годинника, календаря чи сонячного світла, які б нагадували їм про це.

Він виявив, що наші тіла мають власний годинник, що тепер відомо як хронобіологія.

Говорячи про свою знакову експедицію, Мішель розповів журналу Cabinet Magazine 2008 року: "Ця ідея стала ідеєю мого життя. Я вирішив жити як тварина, без годинника, в темряві, не знаючи часу. Замість того, щоб вивчати печери, ви почали вивчати час. Так, я винайшов простий науковий протокол. Я поставив команду біля входу до печери. Я вирішив, що кликатиму їх, коли прокидатимусь, коли їстиму і перед сном. Моя команда не мала права телефонувати мені, щоб я не знав, котра година назовні. Сам того не знаючи, я створив галузь хронобіології людини".

Попри "погане спорядження", "маленький табір" для проживання, мінусову температуру та надзвичайно високу вологість, Сіффр зумів не втратити самовладання – принаймні, він так думав. Вчений каже, що протягом двох місяців він проводив час у печері, "читаючи, пишучи та проводячи дослідження", а також часто мріяв про своє майбутнє.

Він пояснив, що стежив за собою, проводячи два тести кожного разу, коли телефонував своїй команді на поверхню, яка вимірювала його пульс і проводила його власний "психологічний тест".

Мішель пояснив: "Я повинен був рахувати від 1 до 120 зі швидкістю одна цифра в секунду. За допомогою цього тесту ми зробили велике відкриття: мені знадобилося п'ять хвилин, щоб дорахувати до 120. Іншими словами, я психологічно пережив п'ять реальних хвилин так, ніби їх було дві".

Це було надзвичайне відкриття ефекту життя без часових підказок. По суті, Сіффре відчував, що все відбувається вдвічі повільніше, ніж насправді. Француз прийшов до цього суворого усвідомлення лише тоді, коли його колеги повідомили, що нарешті настав день, коли він має завершити експеримент – що стало для нього справжнім шоком, адже він вважав, що у нього залишився цілий місяць.

"Мій психологічний час стиснувся вдвічі", - поділився він.

Науковець пояснив, що протягом сорока років досліджував розбіжність між психологічним часом і реальним і висунув власну теорію про те, чому це сталося з ним.

"Я вважаю, що коли тебе оточує ніч – печера була абсолютно темною, з однією лише лампочкою – твоя пам'ять не фіксує час. Ти забуваєш. Через один-два дні ти не пам'ятаєш, що ти робив день чи два тому. Єдине, що змінюється – це коли ти прокидаєшся і коли лягаєш спати. Крім того, все повністю чорне. Це як один довгий день".

Але навіть після всього цього 63-денного перебування в печері Сіффру було недостатньо, і він вирішив повернутися в темряву через десять років, але цього разу на пів року в печері в Техасі.

Організувавши десятки інших підземних експериментів з ізоляції часу протягом десяти років, уродженець Ніцци вирішив ізолювати себе на пів року, щоб подивитися, що станеться з його внутрішнім годинником.

Він знову зробив ще одне неймовірне відкриття: виявив, що без часових сигналів люди пристосовуються до 48-годинного циклу, а не 24-годинного, до якого ми всі звикли.

NASA використало результати експериментів Мішеля, щоб допомогти астронавтам, які повідомляли про подібні проблеми з короткостроковою пам'яттю після того, як були ізольовані від зовнішніх часових орієнтирів.