З усіх аргументів за ухилення від армії найбільше вражає "за що воювати, за цю владу?"

Вже писав, та ще раз треба. З усіх аргументів на користь ухилення різного ступеня довбодятлізму мене найбільше дивує "за що воювати, за цю владу?"

Ем. Мені просто цікаво, а ті, хто його висувають, хоча б на секунду намагаються подумати, що говорить їхній рот?

В Силах оборони України зараз десь з мільйон осіб. Я маю великий сумнів, що серед них знайдеться хоч десять, що воює за цю владу. Або будь-яку владу. Я і щодо одного не впевнений.

І тут справа навіть не в наявності більш вагомих аргументів. А в тому, що цей не працює.

Бо що загрожує владі в будь-якому випадку?

З усіх людей в країні влада ризикує найменше. Її-то вивезуть. За неї не треба воювати, бо воювати треба за тих, хто під загрозою.

А хто ж це? З вже наявного досвіду, це населення наших міст. Абсолютно невибірково. Це наші культурні пам'ятки, це наша земля, це наші заводи та поля, це наша гідність, це існування нашої нації взагалі. Ну й індивідуально — це наші життя та життя наших рідних та друзів. От вони — під серйозною загрозою.

Тому коли ти йдеш у ЗСУ — ти йдеш захищати саме їх.

АПД. В коментарях кажуть, що ганебні дії влади демотивують йти в армію.

А як? Де зв'язок?

"Татарова не звільняють, то хай по моєму місту арта працює? Голова адміністрації Броварів п'яний їздить, то хай бурят мою жінку гвалтує? Син Зеленського (йому 11 років, але МЕНШ З ТИМ) не в армії, то хай нам країну розносять, я довбав?"

Це такий логічний ланцюжок вибудовується? А як?

Джерело: пост Трегубова у Facebook