Найживучіший вид на Землі: 400-річна посуха 8000 років тому не змогла його винищити

Глобальна зміна клімату в період раннього неоліту спричинила зменшення кількості поселень, але стала поштовхом для розвитку суспільства.

За історію існування життя на Землі, глобальний клімат неодноразово різко змінювався. Багато видів рослин і тварин з'являлися і вимирали, не зумівши адаптуватися до нових умов температури та вологості. Попри примхи природи, людям вдалося розселитися по всій планеті та вижити завдяки вмінню пристосовуватися та знаходити альтернативні джерела їжі.

Про те, як люди вижили під час великої посухи 8 тисяч років тому, пише The Times of Israel.

Одна з таких кліматичних криз сталася понад 8 тисяч років тому в епоху раннього керамічного неоліту (6400-5500 рр. до н.е.). На планеті стало набагато холодніше і сухіше, що не могло не позначитися на житті людей. Ця зміна клімату викликала екологічні проблеми у всьому світі. Вчені вважають, що посуха могла тривати близько 400 років і стала поштовхом у розвитку людства.

Кількість знайдених людських стоянок цього періоду дуже невелика, особливо в порівнянні з більш ранніми або пізніми поселеннями. Це дозволяє припустити, що для виживання у складних умовах людям довелося об'єднуватися у більші групи. Своєю чергою, така стратегія стала основою соціальних та економічних змін у суспільстві, які призвели до розвитку урбанізму.

Ізраїльські археологи знайшли затоплене неолітичне село біля північного узбережжя Ізраїлю. Їхня знахідка підтвердила теорію, що людська спільнота може успішно адаптуватися до екстремальних умов посухи, що й відбулося близько 6200 року до н. е.

Розкопки на ділянці "Хабонім Північ" біля узбережжя Кармель почалися 2020 року. Вісім тисяч років тому це було досить велике та розвинене село, але зараз це місце знаходиться на дні моря під 3-метровою товщею води.

Знахідки археологів показали, що люди можуть успішно передавати з покоління до покоління життєві та економічні знання, а також створювати нові стратегії виживання в умовах "значної кліматичної невизначеності".

Знайдені артефакти доводять, що у прибережній зоні східного Середземномор'я в цей період люди полювали на диких тварин, ловили рибу, вирощували деякі види рослин, одомашнили овець та кіз та володіли гончарною технологією.

Дослідники зазначили, що люди здатні пристосуватися до змін клімату, "особливо в прибережних районах, де є доступ до прісної води та морських ресурсів".

На місці розкопок також виявили безліч черепків керамічних предметів, деякі з яких були виготовлені в іншій місцевості. Це дає підстави припустити, що під час великої посухи люди не просто виживали, а й вели активну торгівлю з віддаленими поселеннями.

"Це було дуже нестабільне середовище. Іноді траплялися неврожаї. Зміна рівня моря також призвела до підвищення солоності прибережних колодязів, тому їм довелося рити нові", — розповів професор Асаф Ясур-Ландау, директор Інституту морських досліджень у Хайфі.

Проте саме в цей період "адаптації до нової реальності" людство навчилося робити кераміку і створювати фігурки людей та тварин з глини, що говорить про культурний розвиток людства – найживучішого виду на Землі.