Після сигналу тривоги є 2 хвилини: яким є один день на кораблі Морської охорони

Попри напружений графік роботи та величезну відповідальність, настрій у моряків-прикордонників – бойовий. Робота на камбузі корабля Морської охорони кипить із самого ранку, передає 24 Канал у межах програми "Кордон.UA".

Поки готується їжа, у кока Василя є хвилинка, аби подзвонити дружині.

"Їсти готую хлопцям, картоплю запікаю з м'ясом, хліб ріжу", – сказав дружині Василь.

Часу, аби зв'язатися з родиною, не так і багато. Зазвичай – це лічені хвилини, щоби просто почути голоси рідних. Про нормальний вихідний у родинному колі, як у мирні часи, – моряки вже не згадують, адже на війні вихідних немає.

Заступник командира корабля Морської охорони Андрій Яворський зауважив, що часу, аби поїхати провідати родину, не вистачає. Військові не бувають вдома місяцями – по пів року.

То огляди іноземних суден – приходиш з оглядів, одразу чергування в ППО. Думаєш: "Зараз почергував, ляжеш спати". А тут – тривога. Тільки тривога закінчилася, лягаєш – екстрене підготування корабля до бойового походу і ти взагалі не спав,
– розказав Яворський.

Часу – 2 хвилини

Під час повітряної тривоги в екіпажу є 2 хвилини, аби прибути на бойовий пост. За час війни це доведено до автоматизму.

Піднявшись на ходовий місток, Юрій, оператор ПЗРК, за 10 секунд має привести озброєння в бойову готовність №1. До можливих загроз морські прикордонники готові щосекунди.

Тренування на кораблі проводяться ледь не щодня. Вони відрізняються хіба що тематикою. Більшість завдань вже відпрацьовано на практиці – у реальних бойових умовах.

"Боротьба за живучість, з пожежею, з водою, відбиття засобів повітряного нападу противника. Навіть відпрацьовувалися в ордері із залученням інших одиниць, кораблів катерів ВМС, напади десантних операцій Росії, відбиття корабельних атак", – зазначив заступник командира корабля Морської охорони.

Моряки розповідають, що з приходом великої війни служба у морі ускладнилась в десятки разів. Про звичайні графіки та плани до перемоги можна забути.

"У мирний час все було за планом, був нормований робочий день. Зараз – це недозволена розкіш теж. Після війни будемо відпочивати", – наголосив Андрій Яворський.

Війна застала ще у дитинстві

Війна моряка-прикордонника Данила застала на рідній Луганщині, коли йому було лише 13 років. Свої перші в житті обстріли він чудово пам'ятає, тому повномасштабне вторгнення для хлопця не стало неочікуваним.

"Я багато чого там побачив, і для мене це не новина. Це серйозніша та більша фаза війни. Ти вже був зібраний, бо ти знав, що як треба робити при тривогах, обстрілах ще з 2014 року", – розповів Данило.

Військовий пишається, що у такий нелегкий для країни час він разом з побратимами захищає українське море.

Я тут, можна сказати, проживаю свої найкращі роки й роблю найкращі речі. До 22 років я ніколи не бачив моря, а тут – я приїхав в Одесу, керую кораблем, виконую бойові завдання, захищаючи свою родину. Передусім, свою жінку, яка перебуває теж тут, в Одесі. Для мене – це честь, я щасливий за це,
– сказав моряк-прикордонник.

Бойовий настрій

Крилаті ракети, ворожі літаки, безпілотники та морські міни не дають спокою ані військовим, ані цивільним. Та попри постійні загрози, моряки-прикордонники щодня роблять усе, аби Україні було хоч трохи спокійніше й у морі, і в небі

"Люди втомлені, але налаштовані рішуче. Як вони кажуть: "Не ми цю війну почали, але нам її закінчувати". Такий настрій у колективу", – сказав заступник командира корабля Морської охорони.