Грузія, Словаччина та Нова Каледонія: як російські спецслужби дестабілізують ситуацію у світі

Мюнхенська промова путіна 10 лютого 2007 року ознаменувала початок глобального геополітичного протистояння, під час якого росія з усіх сил намагається втримати світову гегемонію, втрачену з розпадом срср та економічним занепадом.

Кремль регулярно шантажує світ своїми корисними копалинами, зокрема, нафтою й газом, демонструє глобальну військову присутність — розв’язує і веде війни, організовує міграційні кризи, втручається у виборчі процеси, атакує кіберпростір та скоює відверті терористичні акти.

Я помітив, що наступ росії на цивілізований світ ведеться хвилями і зачіпає не тільки Україну. Так було, наприклад, у 2008, 2014, 2015, 2022, 2023 роках.

Підготовка до крайньої наступальної операції відбувалася на тлі президентських псевдовиборів у рф. На них, як і передбачалося, населення «країни 404» продовжило диктаторські повноваження путіна до 2030 року та розв’язало йому руки…

Грузія

Початком чергової хвилі наступу стало повторне внесення до грузинського парламенту правлячою проросійською партією «Грузинська мрія» законопроєкту «про іноземних агентів» і силовий розгін протестувальників, що вийшли проти нього 16 квітня.

Торік цей законопроєкт уже був причиною протестів, тож не дивно, що зараз вони вибухнули з новою силою. 11 травня у Тбілісі відбувся «Європейський марш» — найбільший мітинг у сучасній історії країни.

Протести не вщухають вже понад місяць і нагадують Революцію Гідності, як своїми проєвропейськими гаслами, так і поведінкою грузинських силовиків.

Взагалі, те, що відбувається в Грузії в час правління «Грузинської мрії», дуже схоже на те, що відбувалося в Україні тоді, коли при владі була Партія регіонів.

Але російські спецслужби, що відповідають за цей геополітичний напрямок, безумовно, врахували певний досвід, здобутий і в самій Грузії під час війни 2008 року, і в Україні. Тому правляча грузинська партія більш гнучка й підступна, ніж її український прототип.

Це дозволяє їй керувати країною вже понад 10 років, поступово «закручуючи гайки» і повертаючи російські наративи та російську присутність у країні. І це відбувається в Грузії — країні, яка перебуває в стані перманентної війни з рф з початку 1990-х років.

Україна

18 березня путін зробив заяву про створення «санітарної зони» в Україні, яку він описав як «випалену землю» вздовж усього кордону.

І вже після його інавгурації та відзначення «побєдобєсія», 10 травня о четвертій годині ранку на півночі Харківської області в напрямку Харкова та Вовчанська розпочалися активні бойові дії, що тривають дотепер.

Разом з відкриттям нової ділянки фронту росіяни почали розхитувати інформаційний простір України великою кількістю дезінформації та погрозами нових наступальних дій у напрямку Сум, Чернігова, Києва і, навіть, Житомира.

Але бліцкриг «Вовчанськ за два дні» провалився так само феєрично, як і «Київ за три дні» у 2022-му. Найглибша точка просування окупантів у Харківській області становить 10 км. Попри те, що рф розширила зону активних бойових дій майже на 70 км, їй не вдалося прорвати оборону ЗСУ. Проте найважчі бої ще попереду.

Нова Каледонія

13 травня, після того, як парламент Франції ухвалив закон про зміну порядку виборів до місцевих законодавчих зборів, у Новій Каледонії — острівній території в Океанії, що перебуває під управлінням Франції, почалися заворушення.

Згідно з поправками, які були остаточно затверджені 15 травня, право голосу отримують громадяни Франції, які мешкали в Новій Каледонії протягом 10 років. Це викликало невдоволення багатьох канаків — корінного (близько 40%) населення території, які побоюються, що їх політичний вплив буде знижено.

Внаслідок зіткнень між канаками та поліцією було вбито 5 осіб, поранень зазнали сотні людей, зокрема близько 100 поліцейських. Місцеві жителі громили магазини та підпалювали державні установи у столиці території Нумеа.

Масштаби заворушень змусили президента Еммануеля Макрона оголосити надзвичайний стан у Новій Каледонії з 5 ранку 16 травня (за місцевим часом) та задіяти військові підрозділи для охорони портів і аеропортів.

Протести тривають. 17 квітня Франція розгорнула в Новій Каледонії підкріплення сил поліції, яке почало відновлювати контроль над столицею.

Цікаво, що місяць тому, 18 квітня, в Міллі Меджлісі (парламент Азербайджану) відбулася наукова конференція на тему «Нова Каледонія: історія, сучасні виклики та очікуване майбутнє». У ній взяла участь депутатка Конгресу Нової Каледонії Нейсселін Омайра, яка представляє канаків. Вона підписала з Азербайджаном меморандум про співпрацю, що передбачає, серед іншого, політичну підтримку.

Франція заблокувала в Новій Каледонії соціальну мережу TikTok, через яку спілкуються протестувальники. Також було виявлено, що антифранцузьку агітацію масово поширюють азербайджанські та російські акаунти. Тож французькі урядовці звинувачують у нагнітанні ситуації Азербайджан, Китай і росію.

Напруженість між Парижем і Баку зросла після війни 2020 року та відновлення контролю над Нагірним Карабахом у 2023-му. Франція є традиційним союзником Вірменії, адже на території країни здавна мешкає найбільша за чисельністю вірменська діаспора.

У липні 2023 року Азербайджан запросив сепаратистів із французьких територій Мартиніка, Французька Гвіана, Нова Каледонія та Французька Полінезія до Баку на конференцію. На цій зустрічі було створено «Бакинську ініціативну групу», метою якої є підтримка «французьких визвольних і антиколоніальних рухів».

На протестах у Новій Каледонії майоріли прапори Азербайджану, деякі протестувальники були одягнені у футболки із символікою «Бакинської ініціативної групи».

А 16 травня ця група та 14 політичних рухів, що виступають за незалежність «останніх французьких колоній», виступили зі спільною заявою, де висловлюється повна підтримка канакському народу «в його справедливій боротьбі за незалежність».

Словаччина

Немає сумніву в тому, що росія прагне розпочати третю світову війну, втягнувши інші країни до відкритого збройного протистояння. У цьому сенсі досить красномовним виявився замах на чинного прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, який стався 15 травня в місті Гандлова.

У політика поцілили з короткоствольної кульової рушниці. Після кількох операцій його стан досі оцінюють як тяжкий.

російські пропагандисти миттєво побачили в події «український слід», «помсту за відмову підтримувати Україну» тощо. Дехто навіть встиг порівняти Фіцо з австрійським ерцгерцогом Францем Фердинандом, вбивство якого в місті Сараєво на Балканах стало безпосереднім приводом до початку Першої світової війни 1914–1918 років.

Проте зробити з України країну-терориста, як і у випадку із Крокус Сіті Голлом, у росіян не вийшло.

Виявилося, що замах на проросійського політика скоїв 71-річний письменник із шовіністичними поглядами, який виступав проти ромів, видав антиромську книжку і підтримував парамілітарну організацію «Словенські бранці». Ця організація, що заборонена з 2022 року, публічно підтримувала «лднр», була тісно пов’язана з путінськими «нічними вовками» та російськими спецслужбами.

Саме тому в замаху на Роберта Фіцо простежується саме кремлівський слід у межах розпочатої путіним чергової наступальної операції на свободу і демократію. Його мета — дестабілізація ситуації в країнах Європейського Союзу.

Але насправді своїми недолугими діями росіяни змушують європейців активніше підтримувати Україну. Бо кожна гібридна спецоперація кремля лише об’єднує союзників проти спільного ворога.