16 июня, воскресенье
С картинками
Текстовый вид
ru
Украинский
Русский
Чи припинить Іран постачати Росії «шахеди» після загибелі президента?
Чи припинить Іран постачати Росії «шахеди» після загибелі президента?

Чи припинить Іран постачати Росії «шахеди» після загибелі президента?

Чи припинить Іран постачати Росії «шахеди» після загибелі президента?

Загибель в авіатрощі президента Ірану Ібрагіма Раїсі та міністра закордонних справ Хусейна Аміра Абдуллахіана посилила невизначеність у традиційно нестабільному Близькосхідному регіоні. Але українцям, які одинадцятий рік поспіль протистоять російській агресії, важливо розуміти, чи призведе трагедія до зміни політики Тегерана стосовно Москви та Києва.

Іран є військовим і політичним союзником Росії. За допомогою Тегерана росіяни, які відчувають нестачу сучасного озброєння, воюють проти українців: українські міста, інфраструктуру майже щодня атакують іранські «шахеди». Раїсі ж, так само, як і Абдуллахіан, був одним із тих, хто обстоював особливі відносини Ісламської республіки з Російською Федерацією, що передбачають і постачання зброї, й допомогу в обхід санкцій, і створення транспортних коридорів. Тому Київ учинив правильно, не висловивши співчуття через загибель представників вищого іранського керівництва.

Президент — не головна постать в іранській політичній системі: його владу обмежує верховний лідер, яким нині є 85-річний аятола Алі Хаменеї. Саме він визначає загальну політику держави й призначає командувачів Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), збройних сил тощо.

І все-таки загибель Раїсі є стресом для системи, оскільки створює для теократичного режиму серйозні проблеми, пов’язані як із переформатуванням балансів у міжелітній конфігурації, що супроводжується загостренням політичної боротьби, так і зі збільшенням ризику масових акцій протесту. Хоча 2022 року виступи, спричинені загибеллю активістки Махси Аміні, й було придушено, невдоволення режимом в іранців нікуди не зникло. Це невдоволення зростає з погіршенням справ у економіці.

Хоч як Тегеран хитрував із обходом санкцій, політика Заходу дає результат. Попри  багаті нафтогазові родовища іранці біднішають, а в країні наростають економічні проблеми, що ілюструє висока інфляція й падіння курсу ріала. Як зазначає «Німецька хвиля», оскільки Іран сам не може повністю забезпечити себе продовольством, падіння курсу національної валюти й висока інфляція призводять до ще більшого зростання й без того високих цін на продовольчі товари.

Нині одне з пріоритетних завдань іранської влади — не допустити заворушень і проведення дострокових президентських виборів. Іранська влада оголосила, що вони відбудуться 28 червня. Кандидати в президенти мають пройти крізь сито Ради вартових Конституції — спеціального надпарламентського органу влади, основна функція якого — перевіряти закони й чиновників на відповідність Конституції. Рада також затверджує кандидатів на посаду президента й небажаних людей до виборів не допускає.

Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у коментарі ZN.UA припустив, що жодної інтриги з результатами президентських виборів не буде: представників поміркованих груп, які виступають за посилення економічного співробітництва із Заходом, до виборчої кампанії не допустять. Тому наступний президент буде таким самим ультраконсерватором і прихильником жорсткої лінії, як Хаменеї та Раїсі.

Загибель президента загострює міжелітні суперечності ще й із тієї причини, що на порядку денному стоїть питання про наступника верховного лідера — рахнаба: аятола Алі Хаменеї має дуже поважний вік.

У Тегерані вже давно розмірковують над транзитом влади, який не допустив би запеклої боротьби різних угруповань, запобіг дестабілізації країни та зберіг теократичний режим. Раїсі якраз і був одним із претендентів на посаду рахнаба. Іншим претендентом є син Хаменеї — Моджтаб. Але після загибелі Раїсі як основного суперника Моджтаба Хаменеї розглядають спікера парламенту Мохаммада Багера Галібафа.

 В очікуванні транзиту влади не дивно, що катастрофа президентського гелікоптера супроводжується теоріями про внутрішньоелітну змову. Звісно ж, не забули й про руку «Моссаду». («Бригади Аль-Касам» — частина ХАМАС — пишуть, що пілотом був ізраїльський агент на ім’я «Елі Коптер», що співзвучно зі словом «гелікоптер».) Але якщо авіапарк застарів, не варто дивуватися тому, що президентські машини потрапляють в аварію в погану погоду.

У самому Тегерані причиною катастрофи називають технічну несправність гелікоптера й американські санкції, через які не можна замінити деталі. Ці заяви хоч і є агресивними, проте не призводять до ескалації в регіоні.

 Як зазначають експерти, з якими консультувалося ZN.UA, хоча загибель Раїсі й може позначитися на політичних розкладах в Ісламській республіці, вона не вплине на ситуацію на Близькому Сході та Південному Кавказі. Втім, ізраїльське видання Haaretz оптимістично припускає, що загибель президента завдасть серйозного удару по режиму в Ірані, який відтепер буде більше зайнятий собою та знизить тиск на «Хезболлу» в спробах активізувати її воєнні дії проти ЦАХАЛ.

 Не варто очікувати змін і у відносинах Тегерана й Москви, для яких основними напрямами співробітництва є військове постачання та взаємодія з геополітичних і регіональних питань. В.о. президента віцепрезидент Мохаммад Мохбер уже запевнив Путіна, що має намір розвивати відносини з РФ. Нагадаємо, що Мохбер разом з іншими високопоставленими чиновниками в жовтні 2022 року відвідував Москву для переговорів про постачання до Росії іранських безпілотників.

«Окрім військово-технічного співробітництва, для іранського керівництва важливою є політична підтримка Ірану Росією, оскільки так вони долають міжнародну ізоляцію Ісламської республіки», — зазначив Ігор Семиволос. Але попри активне військово-технічне співробітництво відносини Ірану та Росії важко назвати стратегічними й безпроблемними. Це радше партнери, в яких збіглися тактичні інтереси.

Показово, що товарообіг Ірану з Росією 2023 року становив трохи більш як 4 млрд дол. і знизився на 17,3% проти 2022-го. Водночас торгівля Ісламської республіки з Євросоюзом, із яким іранський режим перебуває в конфронтації різного ступеню, дорівнювала 4,732 млрд євро (близько 5,16 млрд дол.). А от із ким в Ірану справді стратегічні відносини, то це з ОАЕ (товарообіг двох країн торік сягнув 27 млрд дол.) і Китаєм (збільшився до 14,65 млрд дол.).

З огляду на специфіку відносин Тегерана й Москви також не слід очікувати значущої зміни політики теократичного Ірану стосовно Заходу й України: іранці й далі постачатимуть «шахеди» в обмін на гроші, технології та політичну підтримку Росії. Й навіть якщо наступним президентом стане представник поміркованих груп іранського істеблішменту, він не зможе провадити радикально інший курс в умовах, коли всю політику визначає рахбар.

Якщо в політиці Ірану й відбудуться якісь зміни, то лише в разі зміни режиму мулл.

Источник материала
Поделиться сюжетом