Захисник із Львівщини на протезі знову танцював на великій сцені

«Те, що пережила я сьогодні під час звітного концерту та під час виступу мого Олега - емоції, які неможливо описати словами. Хоч і рідко кажу це, але, Олег Сливар, я пишаюсь тобою, і щаслива, що Бог подарував тобі друге життя, саме для таких моментів, саме для того, щоб люди не забували стільки Героїв на даний момент титанічно виборюють нашу свободу», - написала сестра Анна.

Захисник із Львівщини на протезі знову танцював на великій сцені / Фото: Андрій Грицак

За інформацією журналіста із Дрогобича Ярослава Грицика, напередодні у Народному домі ім. І.Франка відбувся звітний концерт Народного ансамблю танцю «Верховинка». На сцені були представлені улюблені всіма народні, ліричні, дитячі, патріотичні, жартівливі хореографічні композиціїі. А ще було п'ять прем'єр - танці: «Аркан», «Я намалюю на папері», «Волинська полька», «Гопак» (наймолодша група).

«Та особливі емоції викликала нова хореографічна постановка «Люди – титани», в якій затанцював випускник ансамблю минулих років Олег Сливар. Цього вечора здійснилася його мрія та обіцянка – знову вийти на сцену у складі «Верховинки». Адже молодий чоловік втратив на фронті ногу і, попри все, таки танцював на протезі. Справді, людина-титан, символ незламності духу, якому всі довго аплодували стоячи», - написав Грицак.

Олег Сливар родом із Дрогобича, що на Львівщині. Йому 26 років. До служби в армії професійно займався народними танцями. З літа 2022 року мобілізувався до Нацгвардії, воював на Донеччині, де й зазнав численних осколкових поранень ноги під час мінометного штурму. Оскільки евакуація була неможлива через щільний обстріл, ввів собі знеболювальне і чекав декілька годин на порятунок. Під час евакуації йому вкололи другу дозу знеболюючого, а згодом у стабпункті він отримав дозу морфія і зупинилося серце. 30 хвилин наполегливий лікар робив прямий масаж, хоч по протоколу мав право зупинитися. І завдяки цьому Сливар вижив.

Як повідомляв Укрінформ, Олег Сливар зазнав важкого поранення на Донеччині, після ампутації він став одним із перших пацієнтів Superhumans Center і на сучасному протезі мандрував Антарктикою.