Чи розуміє Орбан, що війна може постукати і в європейську браму?

Кілька днів тому генсек НАТО Єнс Столтенберг похвалився результатами своїх перемовин з угорським прем’єром-євроренегатом Віктором Орбаном. Мовляв, тепер офіційний Будапешт не вставлятиме палиці у колеса української євроатлантичної інтеграції, залишаючись при цьому на позиції «миротворця» і «нейтрала» у війні з Росією.

Не скажу, щоб такі висліди умиротворення Орбана спричинили у мене особисто якусь ейфорію. Цілком розуміючи те, що Столтенбергові розходилося в тактичному результаті (як і Шольцу, котрий у певний критичний момент раптом захотів випити кави з угорським прем’єром), я все ж дотримуюся думки, що політика – це все-таки не тільки компроміс, але й дотримання певних принципів. І коли очільник Альянсу намагається улестити неслухняного (м’яко кажучи) члена цього Альянсу, розуміючи, що останній порушує геть усі домовленості, правила та вимоги, – то це, далебі, зле.

Так і трапилося з домовленостями, з якими ще недавно так носився Столтенберг. Буквально вчора, виступаючи в ефірі радіо Kossuth, Орбан вилив купу помиїв на ідею НАТО створити на території сусідів – Польщі, Румунії та Словаччини, – три бази Альянсу, призначені для зберігання та доправлення зброї у воюючу Україну. Таким чином, на думку угорця, США намагаються сформувати «військову місію НАТО в Україні», що, переконує очільник Угорщини, може спричинити російські удари по цих осередках.

Причому Орбан розуміє, що війна рано чи пізно постукає і в європейську браму, ось тільки він волів би, щоб Угорщина була і в такому випадку «непричетною». «Як реагують країни регіону – Польща, Румунія?  Вони йдуть вперед, думаючи, що оскільки розташовані найближче до лінії фронту, можуть надати найбільшу допомогу українцям, і вони йдуть воювати. Словаки обережні, а угорці прямо говорять, що, оскільки вони перебувають  поруч, вони повинні вживати заходів для своєї безпеки», - каже мешканець президентського палацу в Будапешті.

«Заходи безпеки» у розумінні Орбана, – непричетність та відстороненість. Така собі горда самотність серед моря пристрастей, сусідської біди, людських трагедій і екзистенційної загрози. Самотність, однак, специфічна, позаяк і Орбана, і його камарилью, на кшталт Пітера Сіярто, радо сприймають у кублі цієї загрози, годують «печеньками» газових контрактів і, можливо, грішми. «31 із 32 країн НАТО хоче перемогти росіян.., а позиція Угорщини полягає в тому, що це помилка. Навіть якщо 31 людина скаже, що ми перебуваємо на самоті, то ми все одно віритимемо в те, що ця війна не має сенсу і в неї немає рішення на полі бою».

Орбан може скільки завгодно демонструвати про людське око свою «самотню принциповість», однак вона має і подвійне дно. Його зигзаги щодо НАТО, позірна згода на мовчання і не блокування рішень Альянсу щодо України мають приховати те, що політика «Фідес» та її лідера зазнає ефективного спротиву в Європі. На минулих виборах до Європарламенту Орбанові не вдалося здобути бажану «чисту перемогу», результат його партії виявився рекордно низьким, а у спину почав загрозливо дихати вчорашній соратник, а нині лідер нової партії «Тиса» Петер Мадяр. Так провалилася орбанівська ідея-фікс (леліяна у його голові, мабуть, кремлівськими стратегами) очолити правий рух в Європі.

Тож Орбан їде «окуповувати Брюссель» (головувати в Євросоюзі з липня) не на білому коні. Тим паче, що цей «бліцкриг» добряче зіпсутий резолюцією Європарламенту, у якій підтекстом звучить рефрен: «Угорщина не здатна головувати в ЄС». А вчора Суд ЄС оштрафував країну, яка має за очільника популіста та русофіла, на 200 мільйонів євро через відступ Будапешта від процедур Євроунії щодо надання притулку та випровадження мігрантів. І Орбанові доведеться платити, бо, враховуючи попередню практику ухилянь і, просто кажучи, шахрайства, Суд ЄС цього разу ухвалив додавати до штрафу по мільйону євро за кожен день зволікання зі сплатою.

Та повернімося до Столтенберга і його сердечних розмов з Орбаном. Я розумію, генсек уже пакує валізи, термін його каденції збігає. Але у будь-якому випадку політик такого рівня мав би утриматися від компромісів з сумнівними персонажами, які за відсутності власних принципів, плюють на принципи інших.

Джерело: Еспресо