Бабенко: Якби я не прогресував ці два роки – мене б у Полісся не запросили

Півзахисник Руслан Бабенко прокоментував своє повернення до житомирського клубу з Дніпра-1, а також розповів про свій прогрес протягом останніх двох років.

"Ефект дежавю, бо знову в Поліссі. Але судячи з умов, які тут є — це не ефект дежавю, бо все на іншому рівні. І я так само адаптуюсь по-новому, як і всі, в плані бази, в плані всього, що тут змінилося. Коли я тут був востаннє, була одна будівля була і одне поле. Ну, в принципі, все. Зараз це шок, і ще раз шок! Я з багатьма спілкувався, всі казали, що тут багато чого змінилося. Але коли приїхав реально був шок. Немає інших слів.

Я приходжу до команди, де багато чого змінюється, навіть тренер змінився. Виявляється, що так, що це можливо двічі прийти в клуб. Знаєте, як в річці вода рухається, і вона постійно змінюється, там так само в команді футболісти змінюються, тренер змінюється, і виходить, що, так, це можливо.

Я вважаю, що якби я не прогресував ці два роки — мене б сюди не запросили. Думаю, що для мене останні два роки в кар'єрі були успішними. За це саме мене сюди й запросили, багато хто хотів би зараз опинитись в Поліссі. Наразі Полісся неймовірно швидко стає брендом українського футболу і я дуже ціную, що я тут. Буду намагатися з кожним днем відповідати рівню.

Два роки в Дніпрі-1 – це найкращий період? Мабуть, так. І високі місця займали в таблиці, і в єврокубках пограли. Мабуть, так. Це — інший рівень. Мабуть, кожен український футболіст хотів би там пограти. Інший рівень у всьому – в інтенсивності. Тим паче ти граєш за присутності вболівальників і це теж впливає. Що говорити, єврокубки – це як бонус. Окрім чемпіонату, грати в єврокубках – це топ.

У Полісся скоро відбудеться єврокубковий дебют. Вважаю, що це важливо. На першому тренуванні тренер зауважив, що ми повинні відповідати цьому рівню і повинні, перш за все, відповідати рівню інтенсивності. І, мабуть, тому ми з першого дня так тренуємося, маючи важкі навантаження. А щодо єврокубків, то для мене – це інтенсивність, як ти витримуєш цей ритм гри. А потім це вже якісь командні моменти, залежно від завдань на гру. Що ще можна сказати – це деталі. Віра в єврокубках – теж дуже важлива річ. Там не можна навіть на секундочку втратити концентрацію — покарають відразу.

Який футбол хоче бачити Імад Ашур? Я бачу, що для нього є дуже важливою структура гри у побудові атаки. Дуже важливо бачити простір. Бачу, що він хоче, щоб команда завжди грала вперед-вперед, завжди пресингувала, контрпресингувала, а в обороні була структура. Він завжди перед тренуванням показує якусь вправу і завжди запитує: де тут простір, а де тут простір?. В Дніпрі-1 ми трохи ми по-іншому грали. Я так само налаштовую себе на інший футбол, на інші вимоги тренера. Тому треба час, щоб зрозуміти і все це виконувати.

Звичайно, я стежив за Поліссям. І цей прогрес, який команда показала за останні два роки вражає. Команда і надалі заслуговує на прогрес, мабуть, так і буде. Запам'яталася остання гра з Шахтарем, коли команда виграла і потрапила до єврокубків. Та й ми, коли грали з ними, були бойові матчі. У Поліссі реально відчувається, що тут є характер. Це дуже важливо.

Особисто від себе я не люблю гучних заяв робити. Коли команда будується, треба від матчу до матчу намагатися прогресувати. А стане третьою чи вищою силою — побачимо. Треба час, я не можу нічого про це сказати. Звичайно, хочеться знову, щоб в кінці сезону була медалька – це завдання мінімум.

Що не так з Дніпром-1? Це важка тема. Всі знають, що проблеми з фінансуванням в Дніпрі завжди були і є. Спочатку команда на якомусь ентузіазмі працює. Там завжди був гарний колектив, хороші, підібрані футболісти, але коли це не підкріпляється своєчасними виплатами...Повторюсь: це важка тема. Для мене — це рідна команда, я народився в Дніпрі, дуже хочу, щоб там все було добре. Як далі буде — невідомо. Там залишилось гравців дев'ять. На жаль, можливо, історія повторюється. Те що сталося з тим Дніпром, зараз повторюється вже з цим. Може це якось вирішиться.

Для кожного футболіста три рази на тиждень грати — це як мрія. Краще грати, ніж тренуватися. Тому це не буде важко. Переїзди і все це. Краще грати, ніж тренуватися. Зараз у футболістів є привілей, бо ми можемо займатися нашою улюбленою справою. І це треба цінувати. Не можна нікому казати, що ти втомився, бо ти займаєшся улюбленою справою.

Новий сезон буде цікавий — 100 відсотків. Я вважаю, що від гри до гри ми повинні додавати та прогресувати. Як каже тренер, від тренування до тренування ми повинні прогресувати, ставити високі командні та персональні цілі. А там побачимо, де ми будемо.

Може і хотів би пограти за кордоном. Але в такі часи якось я б не зміг. Зараз були варіанти за кордоном, але я навіть не розглядав їх. Я хочу цей час проживати з українцями, ті ж сирени. Коли ти за кордоном, то совість мучить, що ти не в Україні. А тут ти з усіма, і є частинкою цього всього. Я не хотів, я хотів проживати цей важкий час з українцями і зустріти цю перемогу разом.

Зараз розвивається багато клубів. Особливо Полісся показує іншим клубам, як повинно все розвиватись. Не так, що пам'ятаєте, як раніше — клуби давали великі зарплати, але нічого не будували, а потім чогось чекали. А тут базу будують, впадає в очі навіть ставлення до відновлення, до якихось організаційних питань. Ну, топ-топ! Я ж кажу, десь у дев'яту команду я переходжу і такого ще не бачив. І навіть медіа, як все розвивається, які тут є, наприклад, магніти чи якийсь ударно-хвильові пристрої у нас в кабінеті для відновлення – це топ. Ти просто розумієш, що якщо ти тут опинився, то треба відповідати рівню і ти ні в якому разі не маєш знижувати вимоги до себе. Тут хочеться прогресувати кожного дня, хочеться розвиватися разом з клубом.

Дорогі вболівальники, на нас чекає важливий сезон, і я від себе скажу, що на полі ми будемо викладатися по максимуму. Маю надію, що ви нас будете підтримувати до кінця, і разом в кінці сезону ми будемо святкувати", — наводить слова Бабенко прес-служба клубу.

Раніше повідомлялося, що Полісся оголосило про підписання бразильського захисника.