Як американці ставляться до війни проти України і чи варто Києву домовлятися з Китаєм

Деймон Вілсон належить до того кола американських посадовців, хто здавна був залучений в українські справи, розуміється на нашій державі і мав вплив на рішення стосовно неї – але при цьому весь цей час залишався у тіні.

У 2021 році він очолив Національний фонд на підтримку демократії (NED).

Та розмова редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка з Деймоном Вілсоном була не про задачі фонду, а про ставлення Заходу до України та до війни, а також про те, як це ставлення змінювалося.

Вілсон переконаний, що попри видимі проблеми та звичну для західних медіа риторику про "втому від України" ситуація є кращою, ніж нам часом видається.

Пропонуємо вам відеоверсію розмови, яку ми записували у Києві, українською та англійською мовами.

А текстова версію інтерв’ю – в матеріалі "Задовольнити бажання Владіміра Путіна неможливо.

Тому його доведеться зупинити".

Далі – основні тези Вілсона.

Я думаю, що підтримка України міцнішає.

Я не вірю у "втому від України".

Для NED такого поняття взагалі не існує: ми працюємо у понад 100 країнах світу, але Україна – наш пріоритет.

Але є проблема з тим, що американці зосереджені на своїй громаді.

Тож це завдання політиків – пояснювати виборцям, чому підтримка України є важливою не лише для самої України, а й для майбутнього демократії та свободи та для протистояння автократам.

Пояснювати, що йдеться не просто про напад на Україну, що ця війна підриває американське лідерство у світі, руйнує наші альянси і кидає виклик тому, як працює наша держава.

Зрештою, російська війна в Україні має величезний вплив на якість життя, безпеку і рівень інфляції також у США.

Тут нескладно з’єднати точки у загальну картину.

Водночас багато американців розуміють: відбувається щось важливе.

Вони бачать дії Путіна, бачать, як компартія Китаю кидає виклик США і дуже нечесно конкурує.

Вони бачать підйом автократичних режимів.

І хоча вони не знають усіх деталей, але розуміють, що відбувається недобре.

За останні роки відбулася одна з найшвидших еволюцій зовнішній політиці США, і зараз є консенсус в обох партіях, що Китай – це виклик і для Сполучених Штатів, і для світового порядку.

Американці дедалі більше розуміють також, що Владімір Путін – головоріз, бандит і тиран.

Вони бачать його браваду, бачать напади на сусідів, гру з історією.

Люди розуміють, що це – бандит, в якого волею долі опинилася ядерна зброя.

Вони також бачать Владіміра Путіна у КНДР з Кім Чен Ином, бачать його зв’язки з Іраном, Китаєм, і вони розуміють, що це недобре.

Що ці погані хлопці співпрацюють і підтримують одне одного.

Світ довго не розумів небезпеку умиротворення Путіна.

Не усвідомлював, що ми маємо справу з людиною, яка – якщо її не зупинити – принесе ще більше горя.

Але зараз очевидно, що це змінюється.

Дедалі більше лідерів усвідомлюють: задовольнити Владіміра Путіна неможливо.

Натомість його треба зупинити.

Тому зупиняти тиранів потрібно силою.

А наразі відбувається фундаментальна зміна політики в ЄС і НАТО.

Ми дедалі більше дослуховуємося до голосів балтійських держав, скандинавів та держав Центральної та Східної Європи.

Представники цих країн здобувають вплив на дії євроінституцій.

Бо саме вони, маючи досвід комунізму і російського експансіонізму, розуміють це якнайкраще.

Щодо того, чи важливіше для вас сфокусуватися на Глобальному Півдні, то вам потрібно працювати з усім світом, але водночас розуміти пріоритетність роботи з тими країнами, звідки йде підтримка, чия допомога впливає на вашу здатність давати відсіч Путіну.

Але вам неприпустимо мати ілюзії щодо Пекіну, який вже грає на боці Путіна.

Повна версія інтерв’ю – в матеріалі "Задовольнити бажання Владіміра Путіна неможливо.

Тому його доведеться зупинити".