"Ледь не отримав кулю у голову!": полонений окупант розповів про свої 20 годин в Україні

Росіянин відверто розповів, як "зашугані" солдати сидять й чекають відправки на той світ.

Військовий армії РФ, який потрапив у полон до ЗСУ, розповів про свій шлях на фронті. За його словами, за менше ніж добу в Україні він ледь не отримав кулю в голову й на власні очі побачив смерть напарника. 

Про це пише журналіст Юрій Бутусов.

"Може сміливо претендувати на перше місце у конкурсі на найкоротший час участі у "сво". Його рекорд менший за добу – близько 20 години", – написав він.

Вирішив здатися, бо хотів жити

У полон до ЗСУ потрапив Юнусов Данило Іскандерович, 11.04.2005 р.н., Башкортостан, м. Уфа. Військовослужбовець 6-ї армії 25-ї бригади, рядовий, старший стрілець. Він поділився враженнями від перебування на заводі у Вовчанську.

"Усі зашугані, бо часто прилітає на фабрику. Перед тим, як я пішов, у нас підірвали БК, а під БК була санчастина. Санчастину перевели, там все горіло, вибухало, людям ще страшніше було. Там ні про який бойовий дух не можна було вже сказати. Всі просто сиділи й чекали, поки їх викличуть"

Як розповів полонений, було холодно, їжі й води не вистачало. Бійцям особливо нічого не пояснювали, говорили лише, що заходитимуть "двійками" або "трійками", слід остерігатися "пташок" й триматися "зеленки". Юнусова відправили на завдання з 54-річним зеком.

"У третьому домі натикаємося на підвал, де можна було сховатися. Хтось перебігає назовні, звук чути, шух-шух-шух,  як перебігає людина Біля дверей стою, граната прилітає по цій норі"

Каже, що досі не розуміє, як їх не "посікло". Окупанти стояли напівконтужені, у вухах дзвеніло.

"Той мужик каже: "Тікати пора, тікати пора". На вулиці стріляють по цих дверях, якими ми заходили. Я бачу, як перша куля каску зносить, друга - пробиває його череп. Він без крику, без болю, просто помирає. Після того, як я зважив усі за та проти, я вирішив здатися, бо хотів жити. Казали, що там безпечно. Нас там насправді вже чекали бійці ЗСУ"

Визнає, що зовсім не розбирався ні в чому, а просто приймав те, що йому говорили. Мовляв, "200-х" мало, усього вистачає, тож вижити більше ніж можливо.