Про що говорили в етері марафону «FreeДом» 2 липня 2024 року

«Детектор медіа» щодня відстежує головні теми, гостей та тенденції в етері марафонів «Єдині новини #UAРазом» та «FreeДом», а також окремо аналізує якість мовлення.

Телеканали: «FreeДом», «1+1»  

У блоці каналу «FreeДом» керівник військових програм центру «Стратегія XXI» Павло Лакійчук привітав початок розмінування Чорного моря спільними зусиллями Румунії, Болгарії і Туреччини, проте попередив, що цей процес буде дуже тривалим: після Другої світової війни розмінування тривало 20 років. 

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов порівняв протяжність білоруського кордону з довжиною усієї нинішньої лінії фронту: Кремлю вигідно провокувати, бо для прикриття цього напрямку Збройним Силам довелось би використати дуже багато людського ресурсу.

Військовий аналітик Олексій Гетьман відзначив поступовий прогрес союзників щодо завдання ударів по території Росії. Про ураження цілей далеко вглиб території ворога усе одно не йдеться, бо в нас є зброя лише порівняно малої дальності, зауважив Гетьман. Водночас йому незрозумілий скепсис Заходу щодо ударів по Росії: уявіть, мовляв, що Черчілль під час Другої світової війни казав би не бити по Німеччині, щоб не засмутити Гітлера.

Політичний коментатор Ігор Чаленко закликав не переоцінювати значення головування Угорщини в Раді ЄС: все одно впродовж наступних пів року в переговорах України з блоком триватиме процес скринінгу законодавства, на який Будапешт не може особливо негативно впливати. Проте попереднє головування Бельгії показало, що можна діяти дуже злагоджено. 

Доктор політичних наук Ігор Петренко зазначив, що Росія не готова говорити про мир — лише про українську капітуляцію, тому нам немає сенсу застосовувати формат прямих переговорів. Натомість перемовини через посередників вже показали ефективність на прикладі Grain from Ukraine, також такий формат використовували під час війни в Сирії. Підхід, який передбачає поступки ворогу, при цьому неприпустимий.

Експерт ради «Українська призма» Сергій Герасимчук прокоментував візит до Києва прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана: він приїхав представляти не когось іншого, а себе — «самозакоханого популіста», якому тісно в рамках Угорщини і який хоче визнання на загальноєвропейському рівні, хоче бути медіатором, що нібито враховуватиме інтереси усіх глобальних гравців, але потребує для цього довіри з українського боку і намагається її цим візитом отримати.  

У блоці «1+1» політтехнологиня Катерина Одарченко звернула увагу, що ранні дебати між Байденом та Трампом були ініціативою демократів. Позитивно, що тема України лунала частіше, ніж будь-яка інша, водночас жоден із кандидатів не озвучив корисного для нас плану чи стратегії. Демократи мають шанс забезпечити собі значну підтримку у Філадельфії за рахунок української діаспори, якщо зможуть зробити цей електорат більш активним, резюмувала гостя. 

Білоруський громадський діяч Сергій Бульба розповів, що з погроз начальника білоруського Генштабу застосувати ядерну зброю сміються навіть у Кремлі, адже зрозуміло, що розпоряджатися цією зброєю Лукашенку ніхто не дозволить. Проте ескалація напруги Москву цілком влаштовує.

Економіст Олександр Савченко відзначив розумний підхід Китаю до питання газового забезпечення: вони могли б покрити 50% своїх потреб, купуючи газ в Росії за демпінговими цінами, проте розуміють, що потрібно диверсифікуватися і не допустити залежності, тому цього не роблять.

Політичний коментатор Олег Лісний зауважив, що українців уже нудить від словосполучення «червоні лінії», проте для Сполучених Штатів саме так виглядає питання вступу України до НАТО — вони бояться втягування у війну. Незрозуміло, чому Захід не використовує проти Кремля улюблену гібридну зброю росіян під назвою «іхтамнєт»: можна було б надати Україні усі потрібні засоби для успіху і просто «відвернутися», коли відбудеться порушення тих самих «червоних ліній».

Інший політичний коментатор Володимир Фесенко назвав правильним кроком обговорення перемовин щодо завершення війни у форматі через посередників, адже ця схема вже продемонструвала свою ефективність у питанні зернового коридору і продовжує використовуватися в питанні повернення українських дітей. Прямі перемовини справді не здатні принести результату, адже вони виглядали б так: українська делегація озвучує свою позицію, російська сторона теж, після чого обидві починають одна одну звинувачувати. Україна не визнає Путіна, Путін не визнає Зеленського, тож прогресу досягти таким методом не вдалося б. 

Політтехнолог Тарас Загородній закликав не боятися перемоги ультраправих у Франції: з початку повномасштабного вторгнення Росії до України Марін Ле Пен не сказала жодного слова на підтримку Росії, бо розуміє, що це дуже токсична тема і прагне закріпити за Францією статус лідера у Євросоюзі. Тож підтримка України має продовжитися навіть за нової влади.