Максим Розумний: Гаряча фаза війни в Україні може тривати 1-2 роки, вступ до НАТО - ключ до переговорів з РФ
Максим Розумний: Гаряча фаза війни в Україні може тривати 1-2 роки, вступ до НАТО - ключ до переговорів з РФ

Максим Розумний: Гаряча фаза війни в Україні може тривати 1-2 роки, вступ до НАТО - ключ до переговорів з РФ

Під час саміту НАТО у Вашингтоні переміг обережний підхід - Захід вирішив нічого рішучого не робити і керується принципом "не нашкодити".

Напередодні ювілейного 75-го саміту НАТО у Вашингтоні в України було багато очікувань. Однак головного – вступу України до Альянсу – не справдилося. Натомість члени НАТО оголосили, що повністю підтримують право України обирати власний механізм безпеки та вирішувати власне майбутнє без зовнішнього втручання.

В інтервʼю Главреду доктор політичних наук, політичний експерт Максим Розумний розповів, чому Альянс вирішив обмежитися лише деклараціями про наміри щодо України, за яких умов можливий вступ до НАТО та коли Китай втрутиться у розвʼязання війни.

Які ваші враження від саміту НАТО у Вашингтоні – судячи з тих заяв, які пролунали, що він показав?

Загалом – нічого несподіваного. Цього саміту всі очікували як певного прориву для підтримки України Заходом з трьох причин. Оскільки це ювілейний саміт, відтак є певний символізм, бо він проходить Сполучених Штатах Америки і, відповідно, США зацікавлені, щоб він мав значущі результати. Тим більше, це справедливо для року, коли відбуваються вибори президента Сполучених Штатів.

Усі очікували, що команда Демократичної партії і Джозеф Байден як її кандидат у президенти скористається цією нагодою, щоб зробити доволі рішучі і ефективні кроки щодо підтримки України. Чесно кажучи, я не сподівався, що ми отримаємо запрошення чи якихось формальних кроків щодо нашого членства у НАТО, оскільки для цього нібито немає певних передумов (і про це йшла мова протягом останнього часу). Але навіть те, як відбувається саміт, яка риторика панує, показує, що навіть ці наші скромні сподівання на те, що саміт серйозним чином посилить підтримку України Заходом, поки що не справджуються.

Тобто найсміливіше, що очікується від цього саміту і його учасників – це заява про те, що шлях України до НАТО є невідворотним. Але це вже ні для кого не є новиною, про це заявляли вже неодноразово. І від того, що це ще один раз буде заявлено, навіть у комюніке саміту, мало що змінює в сучасному світі.

Мені здається, що переміг обережний підхід. Тобто головні дійові особи – колективний Захід – вирішили в цей момент нічого рішучого не робити і керуються принципом "не нашкодити".

Саміт НАТО у Вашингтоні показав обережність країн-членів перед РФ - експерт / Пресслужба НАТО

А чому Захід досі такий обережний у питаннях Росії?

Перш за все, ми проектуємо наші очевидні очікування і реакції на західних партнерів, це сприймається інакше, адже в них інші інтереси та погляди на ситуацію. Тому коли ми після чергового воєнного злочину чи ескалації з боку Росії говоримо про те, як погано, що Україна не в НАТО, то як би це цинічно не звучало, але для НАТО це може бути навпаки. Тому що НАТО не зобов'язані в цій ситуації втручатися, починати війну, посилати своїх солдатів і взагалі можуть собі дозволяти на півроку зупинити будь-яку допомогу (як, наприклад, Сполучені Штати).

У НАТО багато власних проблем. І навіть якщо поставити собі ключове питання "А якби Україна була в НАТО, то чи напала б на неї Росія?" як основну точку всіх наших міркувань про НАТО, то для нас ніби очевидно, що тоді б Росія не напала. Але для політиків Заходу це звучить доволі не очевидно. І якби, наприклад, Україна була членом НАТО, і Росія продовжила чи розвинула б свою гібридну агресію проти України, тоді НАТО, можливо, показало б свою неспроможність, оскільки країни-члени Альянсу не надіслали б війська, не вдарили б по Москві. І невідомо, чи виконає НАТО свої зобов'язання колективної безпеки в разі, якщо Росія чи Білорусь вчинять агресивні дії в балтійських державах чи проти Польщі, або ж спробують окупувати Сувалкський коридор. Далеко не є очевидним те, що НАТО почне воювати перед загрозою можливої ядерної війни.

Друга особливість полягає в тому, що за великим рахунком те, як відбувається ця війна сьогодні, не сильно шкодить інтересам НАТО.

Росія дедалі більше грузне в російсько-українській війні, Путін шукає вихід із цієї ситуації і, як йому здається, пропонує реалістичні шляхи. Ми не погоджуємося, Захід не погоджується, Путін нервує – ми бачили це на прикладі його зустрічей з Орбаном. Але Росія продовжує воювати, виснажуватись, і в принципі у стратегії Заходу ця схема теж працює. Нам би хотілося розгрому РФ, її знищення, але Захід розуміє, що це нереалістично, і він її просто системно, послідовно послаблює.

Така обережність Заходу – це ситуативна річ. Справа в тому, що на переговорному столі (а переговори, як ми розуміємо, тривають і в човниковій дипломатії, і, можливо, по всіх можливих прямих лініях) не вступ України до НАТО – це одна з ключових карт, які розігруються.

Дати це Путіну Заходу нічого не коштує. Україна не може відмовитися від свого шляху до НАТО, бо це записано в Конституції і є політичний консенсус. Але для того, щоб Україна вступила до НАТО, потрібна згода не лише України, але і самого НАТО. Альянс може пообіцяти Росії (офіційно чи неофіційно), що Україну не приймуть найближчим часом. І Путін може подати це як величезну перемогу для власного електорату і як перемогу РФ у цій війні. Бо сторони протистояння, очевидно, будуть шукати компроміс.

Як ви розцінюєте перспективи вступу України до НАТО після цього саміту – коли це може статися, і що може вплинути на те, щоб Захід змінив свою думку і наважився це зробити?

Очевидно, це може статися тільки після того, як буде зупинена гаряча фаза війни. І тільки після того, коли буде знята загроза ескалації з боку Росії (а ми розуміємо, що Росія може дестабілізувати не лише Україну, але й інші сусідні країни на своєму західному кордоні). Коли НАТО буде впевненим, що це нічим не загрожує, тоді, мабуть, це питання буде розглянуто і у практичній площині. При цьому нам будуть говорити про необхідність реформ, дотримання демократії, верховенства права. З історичного досвіду ми пам'ятаємо, як ситуативно до НАТО приймали Грецію разом з Туреччиною. Такі колізіями дуже легко маніпулювати – у НАТО можуть сказати, що в Україні ще недостатньо демократії замість того, щоб прямо сказати, що зараз не вигідно приймати Україну до НАТО, бо це погіршує безпекову ситуацію для НАТО і його членів та нічого не дає натомість.

Така ситуація, очевидно, може скластися тільки в тому разі, коли Росія буде гранично ослаблена, а це можливо тільки після повалення режиму Путіна або в стані його агонії, коли режим перетвориться на нову Північну Корею, повністю закриється і втратить дуже багато своїх ресурсів.

В якій перспективі ця ситуація може настати – важко сказати. Я думаю, що за збереження нинішнього темпу деградації РФ, позбавлення її ринків, ресурсів, розпаду інфраструктури 10 років – це реалістичний термін. Звичайно, якщо Україна ці 10 років переживе в більш-менш притомному стані.

В НАТО передбачають, що війна в Україні може тривати ще 3-4 роки / Оперативне командування "Захід"

Були повідомлення в медіа, де за даними представників НАТО прогнозувалося, що війна в Україні може тривати ще 3-4 роки. Як ви ставитесь до такої думки, і від чого дійсно залежатиме тривалість війни? Чи не вийде так, що на певному етапі нам будуть намагатися нав'язувати мирні ініціативи, як це, наприклад, робив Орбан?

Оцінки про 3-4 роки в основному базуються на можливостях Росії – її мобілізаційному, економічному та фінансовому ресурсі, потенціалі промисловості, яку вона переводить на воєнні рейки. Але, як на мене, недостатньо брати до уваги лише цей чинник хоча б тому, що Путін не самогубець, як і всі навколо нього. Якщо Росія впродовж цих 3-4 років повністю вичерпає свої ресурси, то з чим вона залишиться? Навіть якщо вона здобуде ще якусь частину української території, з цим вона отримає собі лише додаткові проблеми, а не якісь бонуси чи преференції. Не думаю, що цей інерційний сценарій буде реалізований на практиці – очевидно, Росія буде намагатися не дійти до такого стану. Вона або спробує вийти з цієї ситуації раніше – ядерним шантажем, застосуванням ядерної зброї, або спробує спробує переламати хід подій в силовий спосіб. Або ж вона піде на певні компроміси, на які погодиться і Захід.

Виходячи з цих міркувань, гаряча фаза війни не може тривати 3-4 роки. Я думаю, що вона триватиме рік-два, не більше, а далі повна безперспективність змусить цю війну завершувати.

Від чого залежатиме тривалість цієї війни – це важливе уточнення. Тому що український запас міцності є набагато меншим, ніж російський. Як і наш мобілізаційний ресурс, і фінансовий, і інші, які не дозволяють нам ефективно витримати ці 3-4 роки. Тому Росія або намагатиметься в силовий спосіб здолати Україну, або буде пропонувати компроміси, на які рано чи пізно українська сторона все-таки погодиться. Тому це теж свідчить на користь стислих строків, у які має вирішитися це питання. Звичайно, після умовної заморозки фронту може бути тривалий період, як у нас це було між 2015 та 2022 роком. Однак він може бути з пострілами, заходом диверсійних груп тощо.

Можна уточнити – про які саме компроміси йдеться в даному випадку? Що саме Росія може запропонувати Заходу?

Як на мене, Росія може пообіцяти припинити наступальні дії та обстріли українських міст. Фактично це все, що вона може запропонувати. Ми бачимо, що навіть територіальні поступки, тобто звільнення певних територій, вже захоплених росіянами, апелюючи до Стамбульської декларації та документів, які обговорювалися на початку війни, Росія не готова нам запропонувати. Оскільки тоді Путін втрачає обличчя, бо ці території ранше вже включили до складу Росії. І якщо, як ми вже говорили, Росії буде досить просто досягти не вступу України до НАТО, то ключове питання, де буде важко досягти компромісу – це зняття санкцій з РФ.

Путін розуміє, що припинити війну і залишитися в політичній та економічній ізоляції – це прямий шлях до поразки Росії в середньостроковій перспективі. І тому росіяни, звичайно, будуть наполягати на знятті економічних санкцій, шантажувати продовженням війни, наступом і обстрілами українських територій.

Тобто про вихід на кордони 1991 року, про що говорили на початку повномасштабного вторгнення РФ, зараз взагалі не йдеться, я правильно вас зрозуміла?

Це можливо, але в кінці сценарію, про який ми говорили. Тобто коли довготривала стратегія виснаження Росії і її внутрішня дестабілізація призведе або до заміни путінського режиму, або до його граничного ослаблення, коли він вже буде просто не здатний до ведення бойових дій. Але Росія і Путін зроблять все можливе, щоб цей сценарій не спрацював і для них критичний момент – це вихід з-під санкцій, тобто економічної, технологічної деградації РФ.

Якими реальними результатами тоді для нас завершиться саміт НАТО у Вашингтоні?

На даному етапі ми можемо отримати обіцянки того, що нас і надалі не залишать без підтримки. Того, що і доставка ППО, і сучасних видів озброєнь, і просто необхідної кількості боєприпасів та снарядів буде здійснюватися послідовно і дасть нам змогу, по-перше, не допустити воєнної поразки. А по-друге, в разі ослаблення Росії та її армії отримати певну перевагу і вже на певному етапі, з появою літаків, далекобійної зброї, руйнуванням російських логістичних об'єктів вже можна буде говорити про перехоплення ініціативи. Тоді вже можна буде тиснути на Росію, говорити з нею з позиції сили і добиватися тих поступок, на які вона не готова йти.

Як на результати саміту реагуватиме Китай та безпосередньо Росія – чого від них варто очікувати?

Китай на даний момент візьме певну паузу. З тих миротворчих спроб, які спостерігалися останнім часом, Китай зрозумів, що Путін не налаштований на компроміси і намагається говорити з позиції сили. Загалом Китай ця ситуація влаштовує, адже поступове ослаблення Росії йому нічим не загрожує, а, навпаки, допомагає зміцнювати свої позиції.

Тому Китай буде вичікувати свого часу, коли сторони взаємно виснажаться. І коли настане час компромісів, тоді Китай візьме ініціативу в свої руки.

Хто такий Максим Розумний

Максим Розумний – український політолог, філософ, журналіст, поет. Доктор політичних наук. Народився 27 червня 1969 року в місті Київ. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики (1992). Завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень (2005-2008); радник віце-прем'єр-міністра України (2008); завідувач відділу гуманітарної політики та безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки (з 2009), пише Вікіпедія.

Источник материала
Поделиться сюжетом