Що вас так дивує з Socar, або Чому Азербайджан лише виглядав як друг України

Березень 2021 року. Українська влада фактично заблокувала роботу заправок Glusco (кажуть, що й досі належать Роснєфті) і постачання дизпального Роснєфті (близько 50% ринку, імпортувались так званим нафтопродуктоводом Медведчука). Несподівано саме Socar підхопив мережу й контракт з Роснєфтю на постачання дизелю.

Згодом через інтриги в азербайджанській політичній верхівці від заправок державну компанію прибрали, завели туди приватні азербайджанські структури. Контракт на постачання російського дизпального теж перейшов приватним азербайджанським трейдерам, контрольованим азербайджанськими чиновниками (як і будь-який великий бізнес у цій країні).

Ці азербайджанські трейдери, зокрема Coral Energy, винні українським контрагентам купу грошей з 2022 року. Ця контора протягом 2022-2023 років була активним трейдером російської нафти та нафтопродуктів, через що, доводилось чути, у деякі країни менеджменту компанії їздити не рекомендують.

Літо 2021 року. Представник уряду Азербайджану відсутній на Кримській платформі.

2021-2023 роки. Азербайджан фактично за підтримки РФ повертає собі Нагорний Карабах.

Осінь 2023 року. Нафтопереробний завод STAR у Туреччині підписує угоду з Лукойлом на постачання нафти.

Літо 2024 року. Азербайджан не представлений на Саміті миру, організованому Україною. Мабуть, це єдина країна регіону, яка утрималася від участі в цьому заході.

Протягом 2022-2024 років Азербайджан утримується від військової підтримки України, дочірня компанія "Сокар Україна" реалізує лише локальні гуманітарні проєкти. (Я колись писав, як указом Алієва нашим рятувальникам передали 27 тонн пального).

У своїх пресрелізах компанія жодного разу не використала слово "війна".

Але через активний піар на масі дрібʼязкових проєктів Азербайджану та Socar довго вдавалося виглядати друзями України.