З Донецька до Маріуполя, а потім у Київ: історія дівчини, яка покинула дім у 2014

Ліза Васильєва до 2014 року я жила в Донецьку. У 2014 році їй було лише 14, тож вона була звичайнісіньким підлітком, ходила в школу, у музичну школу, мала мінімальні плани на майбутнє.

Думали, що це не триватиме довго

Ліза не планувала виїжджати з міста й думала вступати в Донецький національний університет.

Перші кілька місяців війни у 2014 році вона з сім'єю залишалися в місті. По-перше, через те, що у всіх було більш-менш стабільне життя. По-друге, вони були впевнені, що це не триватиме довго.

Ми залишалися вдома, поки не почали траплятися дійсно страшні речі: відбирали машини, зникали безвісти люди, і батьки тоді остаточно вирішили, що все ж треба їхати. Спочатку ми поїхали на кілька тижнів у невеличке місто під Одесою,
– пригадала дівчина.

Це був початок 2015 року. Від знайомих, які переїхали до Києва, сім'я знала, що їм не хотіли здавати квартиру, бо вони були з Донецька.

Цей переїзд був не лише про фінансові, але й про психологічні труднощі. Ти приїжджаєш з Донецька, не знаєш, що робити, не розумієш, що відбувається з твоїм життям, хочеш зняти квартиру десь у спокійному місті, де немає війни, а тобі кажуть: "Ні, квартиру ми тобі не здамо".

Переїхали у Маріуполь, а потім до Києва

Ліза пригадує, що у Маріуполі, можливо, через те, що це та сама область і люди там були теж залякані обстрілами, дуже лояльно ставилися до переселенців із Донецька.

Людям, які стали ВПО нещодавно, я порадила б не встановлювати для себе терміни повернення додому,
– сказала дівчина.

За словами Лізи, це складно й хочеться думати, що через два місяці повернуся назад. Але її родина не може повернутися додому вже багато років.