Бути вчителем. Цей дар – не для всіх

У ці жовтневі вихідні ми вшановуємо тих, хто трудиться на ниві освіти: вчора Всесвітній день учителів, а сьогодні – всеукраїнський День працівників освіти. Вчительство – це покликання, це служіння, місіонерство. Немає вчителя без учнів, тож вчитель – це той, хто знає, вміє більше за інших і може цими знаннями ділитися.

Покликання бути вчителем – це дар Божий. Писання називає дар учителювання одним із дарів Святого Духа поруч з дарами пророцтва, чудотворення, лікування тощо. А ці дари, як ми знаємо, є не настроями серця, а видами служіння людини на благо своїх ближніх. Тому вчительство і є таким важливим: бо це служіння впливає не на одну особу (власне, вчителя), воно спрямовує долі багатьох. Тому цей дар – не для всіх, а для покликаних.

Якщо в руках лікарів – ключі від здоров’я людини, то в руках освітян – ключі від благополуччя людей. Бо від того, що саме вкладуть вчителі в розум і серце своїх вихованців, які знання і навички здобудуть діти, які паростки зійдуть в їхніх душах, залежить і те, які плоди вони принесуть, які матимуть погляди, бажання, прагнення.

Знання – це добре і корисно. Але ніколи не забувайте про головне – про любов. «Все, що ви робите, робіть з любов’ю» – вчить нас святий апостол Павло (1 Кор. 16: 14). Любіть дітей, любіть життя, любіть те, що ви робите. Любіть не так «за» щось, як часом навіть «попри». Тоді ви справдите своє вчительське покликання і служіння, суть якого явив Своїми діями наш Вчитель, Господь наш Ісус Христос.

Зі святом, дорогі освітяни! Нехай Господь благословляє і сприяє в усіх ваших добрих справах!