У Львові презентували перевидання альманаху "Перший вінок" – феномену жіночого письма

"Перший вінок", що був надрукований у Львові, став одним з найважливіших видань в історії української феміністичної літератури. Це свідчення того, що Україна лишалась єдиною, навіть попри належність території до складу двох імперій. Журналісти LifeStyle 24 побували на історичній презентації перевидання, де панувала неймовірна атмосфера гордості та єднання.

До альманаху увійшли тексти 17 авторок із Галичини та Наддніпрянщини. У такий спосіб українки об'єдналися під однією обкладинкою, а відтак об'єднали розділену між двома наддержавами Україну.

Тексти альманаху – 40 творів, від публіцистичних статей до художніх оповідань і поезії – редагував Іван Якович Франко, який до того ж надавав усебічну підтримку ідеї видання та сприяв її втіленню.

Науковою кураторкою проєкту стала провідна науковиця, докторка наук, дослідниця важливих жіночих постатей в українській літературі вкінці 19 століття. Разом із командою феміністичного видавництва Creative Women Publishing вона створила перевидання "Першого вінка", щоб через 137 років нагадати про авторок, їхні твори й теми, які були важливими та об'єднували українських жінок.

Легендарний "Перший вінок" і досі зберігає свою актуальність. Сьогодні, посеред великої війни, перевидання цих текстів несе все ту ж велику об'єднавчу ідею, а теми, про які писали авторки 137 років тому, актуальні й зараз. Через 137 років після першого видання він і далі залишається важливим. Для них, для вас і для всіх нас,
– кажуть видавчині.

Перевидання альманаху "Перший вінок" / Фото пресслужби

Серед авторок "Першого вінка" були як інтелектуалки, письменниці й вагомі громадські діячки свого часу, так і селянки. Цей проєкт став безпрецедентним явищем в українській літературі – це канон, прояв сестринства й об'єднання жінок задля ідей рівності та проявлення.

Що відомо про видавництво Creative Women Publishing

Creative Women Publishing – перше в Україні феміністичне видавництво, засноване жінками для жінок: тих, що пишуть, і тих, що читають.

Ми хочемо, аби жінки звучали різними голосами, говорили на важливі для них теми. Хочемо, аби жінки читали наші книжки й знаходили власний голос. Ми хочемо жити у світі, де жіночі голоси є почутими.