На головному вокзалі України виступила піаністка, історія якої розчулила мережу

На початку травня мережу сколихнуло зворушливе відео, на якому літня жінка проникливо грає на фортепіано. Історія про нелегку долю жінки, яку звуть Ірина, та підтримку від небайдужих розчулила багатьох. А вже днями на Центральному вокзалі Києва колишня концертмейстерка дала мініконцерт, ставши символом незламності та надії. Про це повідомляє «Главком».

Вперше про непросту долю піаністки стало відомо завдяки історії, яку про жінку зняв фотограф Михайло Рибко. Виявилося, що у молоді роки Ірина працювала концертмейстером, акомпануючи гімнасткам під час виступів. Її життя було тісно пов'язане з музикою. Проте згодом настали важкі часи. Вона втратила чоловіка, залишилася без житла та підтримки на схилі літ.

Здавалося, що надія згасла.  Але, як розповіла жінка,  доля привела її до еспресо-бару «Без Дверей». Тут вона відповідає за чистоту, а у перервах дарує відвідувачам теплі музичні моменти. 

Про цей період у своєму житті вона розповіла фотографу Михайлу Рибку, який зустрів її за прибиранням у закладі: «Подяка цьому закладу. Мені вже жити не хотілось. А тут молодь, друге дихання відкрилось».

Коли Михайло намагався її сфотографувати, жінка спочатку налагалася впекти від камери, але на комплімент фотографа відповіла з усмішкою: «Гарних жінок не буває. Бувають симпатичні і дуже симпатичні».

Розповідаючи про себе, жінка поділилася: «Грала дуже багато. А зараз два роки взагалі до фортепіано не підходила. А так я професійний піаніст. Дипломант республіканського конкурсу як концертмейстер. Я з чотирьох років граю. Працюю без вихідних. Живу в хостелі. Сусіди хочуть житло відібрати. Нікого немає в мене, всі внуки далеко. Словом, важко».

Ірина також додала цікаву деталь зі своєї біографії: каже, навчалася в одному класі з Павлом Зібровим, якого називає «Пашею». Жінка також повідомила, що любить блюз, її улюблена композиція – Rhapsody in Blue Гершвіна. 

До життя жінка ставиться песимістично та з ноткою скептицизму: «Мрій у мене немає. Вже пізно мріяти. Це вже треба до землі звикати. Коли ти розумієш, що це вже нікому не треба – ні іншим, ні мені – вже як воно буде, так буде».

Піаністка отримала букет квітів від слухачів

фото: Укрзалізниця/Facebook

«Укрзалізниця» вирішила долучитися до підтримки жінки, організувавши мініконцерт  за її участі на Центральному вокзалі Києва, аби життєва історія Ірини розійшлася Україною – як приклад сили, гідності та підтримки.