Пам’яті Героя України, льотчика Андрія Антиховича

У перші дні великої війни скерував підбитий літак на ворожу колону  

Наприкінці травня цього року Андрієві могло б виповнитися 29. Але йому назавжди залишиться 25… Тільки за два роки після смерті Героя із ним попрощалися в Бахмачі на Чернігівщині, де він народився, та в Зазим’ї поблизу Києва, де нині мешкає його родина.  

Андрій народився 21 травня 1996 року. Під час навчання в гімназії серйозно займався футболом у місцевій ДЮСШ, захищав честь району на обласних та Всеукраїнських змаганнях. Після 9-го класу навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, де і закохався в небо. 

Згодом закінчив Харківський військовий університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та проходив військову службу в 299-й бригаді тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова у Миколаєві. Там юнака знали за позивним «Соколик». Його він отримав від командира бригади, якого вразила майстерність молодого льотчика. Одного разу, оцінюючи тренувальний політ Андрія, той сказав: «Літає як сокіл, буде Соколиком!». 

Тож і не дивно, що у 2021 році Андрієві довірили керувати одним із літаків під час параду до Дня Незалежності в Києві, чим чоловік дуже пишався. 

«"Соколик" був душею колективу, любив пожартувати. Але коли йшлося про серйозні справи, віддавався їм повністю. Сідаючи за штурвал, повністю поринав у політ», - каже друг, побратим і тезка Антиховича Андрій Максимов.  

У ніч з 23 на 24 лютого 2022 року старший льотчик авіаційної ланки авіаційної ескадрильї 299-ої бригади капітан Андрій Антихович був на бойовому чергуванні. Він одним із перших став на захист України. Разом із товаришами не лише вивів авіаційну техніку з-під удару на аеродромі, а й здійснив кілька бойових вильотів, знищуючи техніку та живу силу противника. 

26 лютого на літаку Су-25 «Соколик» здійснював черговий бойовий виліт на Херсонському напрямку, нищачи росіян, які рвалися форсувати Дніпро для подальшого наступу на Миколаїв та Одесу. 

Бій відбувався у вечірній час, Андрій працював у парі, успішно виконав бойове завдання. Але при поверненні на базу літак був вражений засобами ППО противника. «Не маючи можливості катапультуватися, дотягнути до лінії фронту, оскільки бойова машина вже втрачала керування, останніми рухами Андрій навів літак, бортовий номер 31, на ворожі позиції», - розповідав згодом заступник командира ескадрильї з морально-психологічного забезпечення Ігор Білан.  

Жителі окупованого селища Антонівка, що поблизу Нової Каховки, потайки від росіян поховали воїна. Але ті дізналися…У грудні 2023 року в межах обміну тіло Героя повернули на підконтрольну Україні територію. На початку лютого 2024 року із ним прощалися в рідному Бахмачі та на Київщині, де зараз живуть рідні – мама Світлана та сестра Вікторія Волошина.  

«Пам’ятаю, як ми з мамою дуже переживали, не знаходили собі місця, коли він вилітав на бойові завдання. Коли останнього разу він не вийшов на зв’язок,  зрозуміли, що щось сталося… Я через Facebook дізналася, що Андрій загинув, що знайшли його документи на Херсонщині. Дуже вдячна місцевим жителям, котрі нам про це повідомили. Місцеві на наступний день зібрали його рештки та поховали з честю й достоїнством», - пригадує Вікторія.

У квітні 2022 року за особисту мужність та самовіддані дії при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Андрія Антиховича посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. А за три роки, у лютому 2025 року, Указом глави держави Андрія удостоїли звання Герой України.  

«Він був справжнім патріотом. Дуже любив життя, дуже любив Україну і любив свою справу. Я вважаю, що всі воїни, які героїчно віддають свої життя за Україну, заслуговують на звання Героїв», - говорить Вікторія.  

Вічна пам’ять Захисникові!  

Фото з відкритих джерел

За матеріалами Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою