Потрапив під мінометний обстріл під час завдання на Курщині. Згадаймо Михайла Рудого

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Михайла Рудого.

Захисник України протягом 19 днів боровся за життя після тяжкого поранення. Та 18 червня 2025 року серце 39-річного солдата Михайла Рудого зупинилося... Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Рівненську міську раду.

Рудий Михайло Тарасович народився 20 грудня 1985 року в селі Вишеньки, Острозького району, Рівненської області. У 1988 році разом із батьками переїхав до міста Рівне.

Навчався у рівненській загальноосвітній школі №13, згодом здобув фах монтажника-сантехніка у Рівненському технічному фаховому коледжі. Жив і працював у рідному місті.

Його знали як спокійну, добру, щиру людину, яка завжди приходила на допомогу. Михайла поважали за порядність, щирість і людяність.

10 лютого 2025 року Михайла мобілізували до лав Збройних Сил України.

Захисник виконував бойові завдання у найгарячіших точках – спочатку на Сумщині, а згодом на території Курської області. 30 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання на Курському напрямку, внаслідок ворожого мінометного обстрілу, Михайло отримав важке поранення.

Протягом 19 днів лікарі боролися за його життя. Але на жаль, 18 червня 2025 року серце 39-річного солдата Михайла Рудого зупинилося.

«Він мріяв повернутися додому. Хотів ще жити, творити, любити, бути поруч із рідними. Але понад усе – вірив у Перемогу і віддав за неї найдорожче», – каже мама Героя Євгенія Платонівна.

Прощання з Михайлом Рудим відбулося 24 червня на майдані Незалежності в Рівному. Поховали воїна на кладовищі «Нове».

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.