В карпатських річках водиться лосось, але виловлювати його заборонено: що це за риба

Лосось дунайський (Hucho hucho), відомий також як головатиця, — це один із найцінніших видів риб, що населяють гірські річки басейну Дунаю, особливо ті, що витікають з Карпат. Цей вид належить до родини лососевих і є реліктовою формою тайменя, колись широко поширеного у водоймах Євразії.

Лосось дунайський є зникаючим видом, занесеним до Червоної книги України з 1994 року. Вилов цієї риби на території України повністю заборонений. Він також перебуває під охороною Бернської конвенції, Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) та європейського червоного списку

Ареал проживання лосося дунайського охоплює середню і нижню течії річок Тересви, Тереблі, Тиси, а також басейни Прута і Черемоша на сході Закарпатської області та Передкарпатті. Це одна з найбільших риб гірських річок: довжина особин може перевищувати 180 см, а маса – сягати 60 кг.

Зовнішній вигляд і поведінка

Тіло лосося дунайського струнке, брускувате, з великою головою і широкою пащею, щелепи якої усіяні численними зубами. Очі великі і розташовані високо на лобі. Забарвлення риби сіре з зеленуватим відтінком, іноді переходить у коричнево-червоне, з чорними плямами на спині та боках. Це дозволяє їй маскуватися на дні гірських річок.

Лосось — активний хижак, що полює на відкритих плесах. Його плавці зміщені ближче до хвоста, що забезпечує швидкі та маневрені рухи. Риба тримається біля перекатів, мостів, навислих берегів і повалених дерев, пересуваючись між схованками в межах своєї ділянки.

Особливості життєвого циклу

Оптимальна температура води для лосося дунайського — +15…+20 °C, але він може витримувати до 22 °C при достатньому насиченні киснем. Взимку риба спускається до гирл річок і ям із повільною течією, а в період нересту підіймається проти течії, долаючи перешкоди заввишки до 1,2 м.

Самці починають розмножуватися у віці 3-4 років при масі 1-2 кг, самки — на 4-5 році при масі 2-3 кг. Нерест відбувається в березні-травні на гірських потоках з чистим гальковим дном і швидкістю течії 0,6-1 м/с. Самиці викопують овальні ями для ікри, а плідники охороняють територію навколо гнізда. Ікра відкладається вночі порціями протягом кількох днів, а інкубація триває більше місяця.

Молодь спочатку живиться безхребетними, а згодом переходить на рибу. Лосось дунайський поїдає таких риб, як мересниця, пічкур, ялець, головень, підуст, харіус і струмковий пструг.

Заходи для збереження

Причинами зменшення чисельності лосося дунайського є зарегулювання річок (дамби, перешкоди для міграції), погіршення гідробіологічного режиму (забруднення води, вирубування прибережної рослинності) та надмірний вилов. Для збереження виду застосовуються заходи штучного розведення, зокрема на державному рівні це робить "Рибоводний форелевий завод "Лопушно". Також важливо встановити заповідний режим на нерестових і нагульних біотопах лосося.

Лосось дунайський — унікальний і цінний представник гірських річок Карпатського регіону, який відіграє важливу роль у підтримці екологічної рівноваги цих водойм. Його велика біологічна значущість поєднується з вразливістю через обмежений ареал проживання та негативний вплив людської діяльності.