Пережив дві війни і став символом нації: що відомо про один з найстаріших вокзалів України

Маневицький залізничний вокзал – це візитівка Волинської області, символ його народження, найстаріша будівля і, без сумніву, найгарніша. Йому 120 років.

"Телеграф" розповість про це місце детальніше. Як він виглядає і що відомо про цю місцину.

Історичне значення

Вокзал став улюбленим сюжетом маневицької фотохроніки: на сотнях архівних світлин видно, як місцеві жителі, позуючи на його тлі, завжди пишалися своєю пам'яткою.

Цікавий факт: Вокзал побудували в 1905 році, через три роки після відкриття залізниці, що з'єднала Київ із Ковелем. Сьогодні складно уявити, що 120 років тому навколо цього мальовничого "замочка" на вершині пологої дюни росли лише крислаті сосни. Маневичі тоді лише зароджувалися, а вокзал став місцем, від якого містечко почало розростатися.

Архітектурні особливості

Станційні будівлі цієї залізничної магістралі зводилися впродовж декількох років після того, як лінія була введена в експлуатацію. Архітектурні риси цих споруд свідчать про спільність авторства багатьох з них. Про це говорить не тільки подібність планувальних рішень і загальних обрисів будівель, а й використання ідентичних архітектурних деталей: веж, металевих огорож, стилізованих бійниць, декоративних цегляних візерунків, карнизів та арочних обрамлень віконних прорізів.

Архітектурна деталь: Дослідники вважають, що творцем цих проєктів був молодий зодчий Євген Станілевич – талановитий архітектор початку XX століття, який створив унікальний стиль для залізничних споруд Російської імперії.

Унікальність серед подібних споруд

На початку двадцятого століття вздовж Києво-Ковельської залізниці виникли вокзали декількох стандартних типів, збудовані за уніфікованими проєктами. Маневицький вокзал також належав до цієї серії – його архітектурним двійником була станційна будівля в Малині, розташованій за сто кілометрів від столиці.

Трагічна втрата: На жаль, малинський вокзал був знищений в роки Другої світової війни, а його післявоєнна реконструкція кардинально змінила первісний вигляд. Внаслідок цього маневицький вокзал залишився унікальною пам'яткою не лише для регіону, а й для всієї країни, що робить його впізнаваним серед шанувальників архітектури, включаючи тих, хто ніколи не мав можливості побачити його з вікна вагону.

Інфраструктура початку XX століття

Станом на 1905 рік вокзальна будівля містила два зали очікування, тут функціонували поштове відділення, телеграф, буфет і кухня. Навколо з'явилися житлові будинки, підземні льодовні, водонапірна вежа, кузня та лазня.

Масштаб проєкту: Загальний план залізничної станції включав близько 30 об'єктів і впорядкування привокзальної території. Таким чином, залізнична станція перетворилася на транспортний вузол і центр поселення, що розвивалося навколо неї.

Спогади очевидця

Незважаючи на вплив часу, вокзал залишається символічним для місцевих мешканців і тих, чиє життя пов'язане з ним. Юрій Лея – провідний інженер станції Ковель, який до 1 травня цього року керував станцією Маневичі, поділився спогадами:

"У 1995 році я розпочав роботу на сусідній станції Троянівка. Саме тоді вперше побачив маневицький вокзал. Досі пам'ятаю, наскільки вразила мене його архітектура, хоча до того я бачив багато волинських вокзалів. Через 15 років ця будівля стала моїм робочим місцем."

Розквіт станції: "Тоді на вокзалі і на всій станції кипіло життя. Коли я в 2010 році став начальником станції, у мене працювало 28 осіб. У товарній конторі точилася напружена робота, щодня завантажувалося по 50 вагонів, а черга до квиткової каси іноді сягала вхідних дверей", – згадав Юрій Лея.

Сучасний стан та перспективи

Він зазначив, що нині обсяги пасажирських і вантажних перевезень на станції значно зменшилися. Та й сама вокзальна будівля потребує уваги. Фасади та інтер'єр давно потребують професійної реставрації, зокрема ремонту протікаючого даху та відновлення автентичних деталей.

Перервані плани: "Чотири роки тому з'явилися перспективи реставрації. Кілька разів сюди приїздили експертні групи, останній раз – 16 лютого 2022 року. Через тиждень в країні розпочалася війна, яка перекреслила всі плани. Проте вокзал залишається окрасою Маневич: ним і досі захоплюються місцеві жителі, пасажири й гості селища", – підкреслив Юрій.

Професійна оцінка архітектури

Слова маневицького залізничника нагадують, що вокзал, незважаючи на занепад, залишається архітектурною візитівкою містечка. Його оригінальні форми і деталі й сьогодні привертають увагу дослідників. Про цінність цієї споруди "Волинському монітору" розповіла докторка архітектури, професорка і завідувачка кафедри архітектури та середовищного дизайну Національного університету водного господарства та природокористування Ольга Михайлишин.

Експертна оцінка: "Залізничний вокзал у Маневичах – типовий зразок архітектури таких об'єктів, які масово спорудувалися в Російській імперії на рубежі ХІХ і ХХ століть уздовж нових залізничних гілок, зокрема лінії Київ–Ковель. Вокзал побудований за одним із стандартних проєктів, втілених, крім Маневич, у Малині, Бучі, Повурську, Рокитному та Тетереві."

Унікальність збереження: "Однак саме маневицький вокзал найкраще зберігся до сьогодні з точки зору відповідності проєктному рішенню. Він єдиний із споруджених, що дійшов до наших днів у максимально збереженому, враховуючи історичні обставини, первісному вигляді", – прокоментувала дослідниця архітектури.

Архітектурний стиль

Вона зазначила, що образ будівлі відзначається гармонійною збалансованістю, насиченістю архітектурним декором і строгістю форми, характерною для об'єктів, створених під впливом ретроспективних і раціоналістичних напрямів в архітектурі кінця ХІХ століття.

Стилістичний аналіз: "Еклектичне поєднання та інтерпретація елементів, запозичених із романської та готичної архітектури, надають вокзалу стилістичної різноманітності, а загальна композиція об'єму і фасадів із відходом від симетрії може свідчити про вплив архітектури модерну початку ХХ століття", – наголосила Ольга Михайлишин.

Архітектурні впливи: Достатньо лише поглянути на вокзал, щоб помітити елементи готичного собору, середньовічної оборонної споруди та романського храму. Ще 40 років тому на його західному фасаді можна було побачити рік спорудження, який нагадував про виникнення Маневич. На жаль, цей елемент будівлі разом із цілим фронтоном наприкінці 1980-х років з невідомих причин демонтували.

Свідок історії

За 120 років вокзал був свідком тисяч радісних зустрічей, драматичних прощань і важливих подій. Він був брамою у великий світ і останнім, що бачили маневичани, які вирушали звідси й часто так ніколи й не поверталися. Над його вежами прогриміли дві світові війни. Правопис назви станції змінювався разом з державами і режимами, але вокзал стоїть і сьогодні.