Памʼяті сержанта, командира відділення ударних БПлА Андрія Романюка

Жив війною і боротьбою за Україну

Андрій Романюк із позивним «Воробєй» - учасник Революції Гідності, доброволець російсько-української війни, сержант, командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ», загинув 28 жовтня 2024 року в Донецькій області. Підрозділ БПЛА, в якому він воював, тепер називається «Група Воробʼя». 

Андрій був родом з Вінниці. Підлітком підтримав Революцію Гідності - стояв як на вінницькому, так і київському Майдані. За даними Вікіпедії, до Києва приїжджав двічі у найгарячіші моменти, у тому числі вночі 19 лютого, коли палав Будинок профспілок.  

"Увесь наступний день тримав оборону на барикадах, потрапив під струмінь крижаної води з водомета. Як розповідав згодом "Воробєй", під час протистояння йому навіть вдалось відібрати у міліціонерів "беркутівський" щит. Був на Майдані і 20 лютого під час масового розстрілу на Інститутській. Після поверненя додому близько місяця лікувався від отруєння газом, а після одужання почав шукати батальйон, аби вирушити на війну", - йдеться в меморіальній статті.

Через юний вік у 2014 році Андрій зміг долучитися до війська лише у добробат, у складі якого й захищав державний суверенітет у Луганській області. Був розвідником, снайпером. Хлопець повернувся додому лише тоді, коли соціальні служби почали погрожувати його мамі позбавленням батьківських прав через неповнолітнього сина на війні. Однак згодом Андрій ще раз вирушив на фронт, служив на Донеччині у складі батальйону «Азов». 

"Андрія було не зупинити. Він пишався тим, що доброволець. Без визнання, зарплат, нагород, не з примусу. Боротьба була в його крові…Андрій не вчився на військового, але він міг керувати підрозділом, уміло планував операції, дбав про побратимів, під час повномасштабної ефективно знищував ворога як піхотинець і як оператор БПЛА", - характеризувала воїна подруга, українська активістка та військовослужбовиця Аліна Боднар.

За її словами, хлопець двічі отримував важкі поранення та повертався "на нуль". Був нагороджений Хрестом Хоробрих за бої в Серебрянському лісі.  

"Андрій жив війною і боротьбою за Україну, вмів працювати з розумом і натхненням, берегти своїх людей. Він підлітком прийшов на Майдан, потім брав участь в АТО. В усіх життєвих випробуваннях був світлим, жертовним і вірним. І поклав своє життя за свободу і життя інших", - згадувала української мисткиня та захисниця Єлизавета Жарікова.

"Андрій не боявся смерті. Але коли зустрів кохану - горів життям, складав плани на цивільне життя", - писала Аліна Боднар.  

На жаль, хлопець не встиг створити сімʼю. Йому назавжди 26. 

За словами побратимів, у день загибелі «Групу Воробʼя» поверталась з позицій між Нью-Йорком і Торецьком, хлопці зупинилися, щоб переодягнутися. У цей момент в машину поцілив ворожий  "Ланцет". Весь екіпаж пілотів, які були в ній, посікло осколками. Андрій намагався врятувати важкопораненого побратима й незчувся, як втратив забагато крові сам… 

Сержанта на Сабарівському кладовищі у Вінниці. 

"Я дуже хочу, щоб ми продовжували боротись за Андрія, робити все, що робив би він задля перемоги, хочу, щоб його памʼятали завжди, бо він робив неймовірно сміливі речі", - говорить його кохана Тетяна Білинець, яка з друзями продовжує активно підтримувати «Групу Воробʼя» та інші підрозділи Сил Оборони волонтерськими зборами. 

Вічна слава Герою! 

Фото: Фейсбук-сторінка Єлизавета Жарікова, з відкритих джерел

За матеріалами Вікіпедії, Новинарні