Ви ледь не щодня ходите до "гамазеї", але не підозрюєте про це

Звідки взялося слово "магазин" та якими ще словами українці називають цей заклад, розповідає 24 Канал, посилаючись на блог Наталки Буг.

Як ще назвати "магазин"?

Таке уже звичне слово "магазин", яким позначаємо місце де здійснюємо покупки, – від продуктів, одягу, до побутових дрібничок, здійснило до нашої мови тривалу мандрівку.

Слово "магазин" прийшло до української мови чи то через російську мову, чи через польську. А там запозичене з французького magasin – "склад" або "комора". У французьку мову воно потрапило з італійського magazzino, а ще раніше – з арабського makhzan (مخزن), що означає "сховище" або "місце для зберігання".

Тобто первісно магазином називали не торгівельну точку, а – склад. Згодом значення терміна змінилося – з місця зберігання товарів на місце торгівлі, яке ми знаємо сьогодні. Тривала мандрівка і метаморфози, чи не так?

Та зміни слова не припинилися. В українській розмовній мові слово набуло інших метаморфоз, якими активно послуговувалися:

• гамазин,
• гамазей,
• гамазея,
• гамазія.

І спочатку ці слова теж позначали не будівлю для продажу, а велику комору на зерно або комору, де зберігається різне господарське начиння, знаряддя, продукти. Або ж в контексті військових складів чи міських комор, де зберігали припаси, рушниці, запаси тощо. Саме так воно фігурує в літературі:

• Підпалюють гамазини з хлібом (Олекса Стороженко):
• Рушниць, мушкетів, оружжин наклали повні гамазеї (Іван Котляревський);
• На самім кінці Борислава... стояв великий магазин, де складували земний віск. (Іван Франко).

А згодом ці слова стали синонімами до слова "магазин". У сучасній українській мові слово "гамазин" практично вийшло з ужитку, поступившись "магазину" як торгівельному закладу. Проте воно зберігається в історичних текстах, фольклорних згадках, діалектних формах у деяких регіонах.

Що таке гамазея: дивіться відео

Якими ще словами можна обізвати "магазин"?

Замість "магазину" у фольклорі та стародруках фігурує слово "крамниця" – назва торгового закладу. І це слово має цікаву історію.

Слово "крамниця" походить від "крам" – товар, що має німецьке коріння – Kram. У староукраїнській мові "крам" мав значення не лише товару, а й цінності, добра. У "Руській правді" та пізніших збірниках законів згадується "крам" – як товар, що продається, а "крамар" – як продавець.

У документах XVIII – XIX століття, особливо в актах міських магістратів, слово "крамниця" вживалося для позначення торгової точки, часто з уточненням: "крамниця суконна", "крамниця аптечна", "крамниця залізна". Товари з крамниці протиставлялася товарам ярмарку, як дорожчі чи цінніші.

Завів крамницю з тютюном (Іван Нечуй-Левицький)

У народних піснях чи художніх творах старої доби крамниця часто була не просто місцем торгівлі – а символом зв’язку зі світом, де продавали "панські тканини" чи "польські прикраси", а також місцем де обмінювалися новинами.

І ця, інша, назва торгівельного закладу, і досі популярна у деяких регіонах України. Тож кожне з цих слів несе не тільки значення, а й культурний слід.

Крім того, існували й інші назви:

• Лавка– слово з простонародної лексики, може бути запозичене зі староукраїнської або польської (де ławka – і досі "лавка"). Це маленька торгівельна точка. Або ж по-іншому – крамничка.
• Шпихлір – застарілий термін, що означав склад або комору, вживаний у Карпатах і для позначення магазину.

Крамниці, де продають спеціальні вироби, мають теж свої окремі назви: книгарня, де продають літературу, цукерня, де продають солодощі, аптека, де продають ліки.

Тому не варто обмежуватися одним словом, а урізноманітнюйте мовлення. Ба більше, у нас і так в обігу уже є слова супермаркет, маркет, бутік, ларьок, шоп, які теж запозичені, але не так давно.