Ані луска, ані пір’я: вчені знайшли стародавню рептилію з нігтями на спині

Німецькі палеонтологи зі Штутгартського державного музею природничої історії зацікавились незвичайною рептилією, що жила у тріасовому періоді близько 200-250 млн років тому і мала на спині дивний гребінь, що складався не з луски, кісток або пір’я. 

Скам’янілості цієї вимерлої істоти віком  247 млн років одразу привернули увагу науковців. Великий відросток на спині на перший погляд нагадує оборку з пір’я, що перекриває одне одного. Однак цей відросток набагато старіший за пір’я і він не містить ніяких розгалужень, що вказують на наявність плюмажу. У цій складній структурі також відсутні кісткові шипи, подібні до тих, що можна було побачити у пізніших динозаврів, таких як спинозавр. 

Задовго до того, як в динозаврів з’явилось оперення, деякі більш ранні рептилії, схоже, вже формували генетичний набір інструментів для утворення складних кінцівок. Спинні гребені, виявлені Шпікманом та його колегами, це щось нове і воно поки не має остаточної назви. 

У своєму дослідженні німецькі науковці називають ці гребні шкіряними наростами, однак насправді вони не схожі на шкіру рептилій. На думку Шпікмана, ці нарости можуть складатись з кератину, подібно до нігтів, волосся, луски або кігтів. Однак підтвердження цього припущення вимагає подальшого аналізу. 

Загалом Шпікман та його колеги вивчили понад 80 скам’янілих наростів, нещодавно переданих у дар Державному музею природної історії у Штутгарті. Переважна більшість втратила свої скелети; тільки одна зі скам’янілостей мала пташиний череп невеликої стародавньої рептилії.

Вимерлу істоту назвали Mirasaura grauvogeli. Технічно цей вид рептилій відносять до дрепанозавра — невеликої ранньої рептилії, що мешкала на деревах і полювала на комах за допомогою кігтів, схожих на кігті велоцираптора. 

Точне призначення цього наросту на спині мирозавра залишається невідомим. Більш ймовірно, що він грав роль у візуальній комунікації, наприклад, для відлякування хижаків або внутрішньовидової сигналізації.

Палеонтологи виявили, що скам’янілості Mirasaura grauvogeli, що збереглись найкраще, містять сліди меланосом — органел усередині пігментних клітин. Їхня геометрія співпадає з меланосомами, які фарбують пір’я, але не з тими, що зустрічаються в шкірі рептилій або вовни ссавців.

Результати дослідження опубліковані у журналі Nature

Джерело: Science Alert