/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F35%2F91f802c7e55e9dc7818ea31c530fe3bf.jpg)
Удар по "Дружбе" и звонок Трампа: все об угрозе разделения Молдовы и Украины на пути в ЕС
Удари по нафтопроводу "Дружба", що зупиняють його роботу.
Дзвінок Дональда Трампа угорському прем'єру Віктору Орбану.
Переговори Володимира Зеленського з європейськими лідерами.
Точка їхнього перетину – питання переговорів України про вступ до ЄС.
І не лише України.
Президент Зеленський часто спілкується з лідерами інших європейських держав.
Основні теми пов'язані з війною – це постачання зброї, гарантії безпеки, мирні переговори тощо.
Та протягом останнього місяця навіть ці питання доводилося "посувати", щоб обговорити також рух Молдови до ЄС.
Йдеться про чутки, які знову з'явилися, що у ЄС готуються до розділення України та Молдови на цьому шляху.
На Банковій не без причин вважають це загрозою і намагаються цьому запобігти.
І дійсно, ця ситуація є однією з визначальних для майбутнього України.
Формально на кону не так і багато.
У ЄС точаться дискусії про те, щоби пропустити Молдову на один крок вперед України, відкрити молдованам лише один переговорний кластер.
Мовляв – це ж не проблема, до вступу ще далеко, і дуже скоро Київ надолужить відставання.
Реально ж загрози значно більші.
По-перше, процес розширення ЄС побудований "пакетами" – так склалося.
Йдеться не просто про тимчасовий розрив зв'язку між Україною і Молдовою на кілька місяців.
Мета окремих гравців у ЄС (і не лише Угорщини) – зробити повне "перепакетування", із приєднанням Молдови до "швидких кандидатів", а України – до "заморожених кандидатів", таких як Сербія.
Тож це потенційно може мати далекосяжні наслідки і несе величезні загрози для євроінтеграції України.
По-друге, саме нинішній етап – відкриття основних кластерів – є ключовим, а його зрив – найбільш небезпечним.
Україна і Молдова все одно не завжди вестимуть переговори синхронно; цілком нормально, що закриття глав, наприклад, буде відбуватися з різним темпом.
Але зараз противники України здатні підважити рух країни до ЄС у принципі.
По-третє, не можна недооцінювати публічну, психологічну складову.
Усі ці загрози змушують Київ йти на крайні заходи.
Пояснюємо, що відбувається.
Криза імені Орбана.
Про те, що призвело до нинішньої ситуації, "Євро.
Правда" не раз розповідала, та варто систематизувати.
Її "творцем" став угорський лідер Віктор Орбан.
Політика чинного угорського прем'єра багато років поспіль є україноскептичною, але від початку нинішнього року він вирішив піти на особливу ескалацію.
У 2025 році Україна та Молдова мали спільно перетнути черговий рубікон у русі до ЄС – почати практичні переговори про вступ.
Для цього кроку була політична згода з боку ЄС.
Ми виконали політичні передумови.
Уряд і Єврокомісія спільно провели технічну роботу, так званий "скринінг" перших переговорних кластерів, а польське головування розпланувало графік їхнього відкриття, що мало початися від весни.
Утім, на початку року Угорщина повідомила, що блокуватиме рішення щодо України.
За правилами ЄС, навіть проміжні кроки, як-от відкриття кластера, мають отримати одностайну підтримку держав Євросоюзу.
Будапешт оголосив, що не даватиме своєї згоди.
Орбан не вперше використовує право вето проти України, у тому числі у вступному процесі, але цей випадок видавався особливим.
По-перше, цього разу він не намагався торгуватися з Брюсселем, висуваючи якісь фінансові вимоги і натякаючи на їхній обмін на голос за Україну (як це неодноразово бувало досі).
Та ще важливіше те, що Орбана оголосив блокування України основою своєї державної політики.
Уряд профінансував супермасштабну рекламну кампанію із просування тези про те, що усі нинішні негаразди Угорщини мають спільну причину – те, що Україна почала рух до ЄС.
Зупинку євроінтеграції України Віктор Орбан проголосив національною метою і побудував навколо цього виборчу кампанію партії влади "Фідес" (вибори відбудуться у квітні наступного року).
Одночасно у Брюсселі Орбан просував ідею розділення України і Молдови.
У брюссельській термінології це зветься "декаплінг" (de-coupling), тобто розривання зв'язки двох держав на шляху до вступу.
Угорці пояснювали представникам інших держав: мовляв, ви ж бачите, що ми налаштовані всерйоз.
Так, це несправедливо до українців, але ж ви нас, угорців, знаєте: Україна точно не отримає відкриття кластерів.
То навіщо карати разом з українцями ще й молдован? Давайте хоч їх пропустимо вперед.
І попри те, що задовольняти Орбана інші столиці не прагнули, ідея "декаплінгу" все ж здобула популярність.
У вересні 2025-го тут мають відбутися парламентські вибори, які визначать владу в країні на наступні роки.
Чинна проєвропейська влада має серйозні проблеми з рейтингом (і через свої помилки, і через об'єктивні причини, включно з війною, що вдарила по економіці) та на цих виборах втрачає монобільшість та може опинитися в опозиції.
Водночас партія Маї Санду PAS йде на ці вибори з проєвропейськими лозунгами – зокрема, з обіцянкою завершити вступні переговори з ЄС до 2028 року.
Але ця обіцянка не дуже "злітає" у ситуації, коли вступні переговори Молдови заблоковані.
А зараз ситуація є саме такою – суто через те, що Молдова входить до одного "пакета" з Україною.
Чотири сценарії за угорського вето.
"Не може бути розділення між Україною та Молдовою.
На мою думку, це було б просто дуже поганим кроком, і якщо таке розділення відбудеться, це автоматично означатиме, що Європа розділена".
Ці слова пролунали від президента Зеленського кілька днів тому, після його зустрічі з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн у Брюсселі.
І це далеко не єдина топзустріч останніх тижнів, на якій Зеленський приділяв увагу цьому питанню: по суті, це стало обов'язковим елементом у переговорах Зеленського з європейськими колегами.
Для Брюсселя (у тому числі фон дер Ляєн особисто) Україна лишається ключовою державою розширення.
Дії, які битимуть по Україні, не мають там підтримки.
Але водночас для Євросоюзу так само критично важливо допомогти президентці Маї Санду втримати владу після виборів.
І питання не в тому, що початок переговорів з Кишиневом гарантує партії Санду перемогу.
Це, звісно ж, не так; проблеми у цій країні є занадто серйозними, щоб таке рішення могло їх здолати.
Але зворотна логіка дійсно є.
Якщо не відкрити переговори з Молдовою, то це може стати важливою складовою поразки проєвропейських сил на виборах.
Бо заблокований вступний процес руйнує основу передвиборчої кампанії PAS, і для частини виборців може стати підставою для зневіри.
Тому зараз європейці шукають вихід з непростої ситуації, що склалася.
Сценаріїв небагато.
Варіант 1: не відбувається нічого.
Це, по суті, той сценарій, який публічно просуває офіційний Київ.
За ним ЄС погоджується, що декаплінг України і Молдови є неприпустимим у будь-якому вигляді.
За умови збереження угорського вето це означає, що ні Київ, ні Кишинів поки не починають переговори.
Зважаючи на дипломатичну активність України, цей варіант неможливо виключити, але його імовірність видається низькою через його наслідки.
У цьому разі ЄС візьме на себе політичну провину за можливу перемогу у Молдові проросійських сил, які точно використають це для атаки на владу.
І тут варто відзначити, що імовірна проросійська перемога у Молдові б'є також по Україні.
У тому числі – створює величезні складнощі для нашого майбутнього руху в ЄС.
Тому навіть проукраїнські столиці виступатимуть проти цього і шукатимуть альтернативи.
Варіант 2: обхід вето Угорщини.
Трохи більша місяця тому джерела в інституціях ЄС згадували цей сценарій як основний.
За ним Єврокомісія за згоди данського головування та ключових членів ЄС свідомо відходить від власних правил і відкриває Молдові та Україні перший кластер без голосування.
Цей крок був би, м'яко кажучи, юридично сумнівним – але для ЄС обхід процедур не є чимось унікальним.
Утім, зараз повернення до цього сценарію видається украй малореальним.
Відновлення незалежності "антикору" завершило гарячу фазу, але не відновило довіру до Києва повністю.
По-друге, за спостереженнями "Євро.
Правди", зараз Києву бракує політичної сміливості для просування таких нестандартних схем.
Утім, дива можливі….
Варіант 3: декаплінг відбувається, але його "маскують".
Якщо угорське вето зберігається і ЄС знаходить одностайність для того, щоб відкрити кластер для Молдови – там гарантовано подумають також над тим, як пом'якшити обурення України та негативний вплив на неї.
Варіанти "плану Б", який має бути активований у цьому разі, у Євросоюзі продумували ще навесні, але тоді Київ виступив проти, пояснюючи, що потребує повноцінного відкриття кластера, а на "гібридного".
У разі, якщо інших варіантів не лишиться, в України не буде мотивів блокувати принаймні "гібридний" варіант.
Варіант 4: поступки не на користь Молдови.
І, зрештою, можливий варіант, коли у пошуках виходу з глухого кута – щоб не образити Київ і не "вбити" владу Молдови – Євросоюз запустить "план Б", тобто неповноцінне відкриття переговорів, одночасно і для Молдови, і для України.
Це не дасть Санду необхідних бонусів на виборах, але збереже зв'язку двох країн.
Щоби згодом, після виборів в Угорщині, "легалізувати" для обох країн вступні переговори, які де-факто вже будуть відбуватися.
Жорсткий тиск на Орбана.
Утім, для повноти картини не вистачає згадки про варіант 5, за якого Угорщину вдасться "зламати".
У цьому разі Орбан принаймні тимчасово знімає вето і утримується від голосування; у середині вересня Рада ЄС синхронно відкриває кластери Україні та Молдові (як мінімум перший, а може, й кілька відразу), Мая Санду отримує передвиборчі козирі, а Україна переводить частину процесу з політичного треку (де Орбан може усіх шантажувати) у технічний, де основну роль має Єврокомісія.
Для України цей варіант є найкращим.
Головна його вада – украй низька ймовірність.
Донедавна вона була взагалі нульовою.
Орбан зробив питання відкриття переговорів критично вагомим та політично чутливим.
Саме на його опорі руху України до вступу побудована його передвиборча кампанія.
Чи стане він цим ризикувати?.
Україна зараз намагається зламати цю матрицю.
І це мало ефект: Трамп зрештою дзвонив Орбану із запитанням, навіщо він це робить.
Це – правильна стратегія, навесні "Євро.
Правда" також її просувала.
Але є припущення, що ситуація зайшла занадто далеко, і Орбан вже не зможе розвернутися.
Це – не єдиний елемент тиску.
Можливо, навіть більш вагомий вплив на Орбана зараз здійснюють українські Сили безпілотних систем під командуванням "Мадяра" Роберта Бровді (символічний "збіг"!), які вдруге за кілька днів уразили перекачувальну станцію нафтопроводу "Дружба", який продовжує постачати російську нафту на угорські та словацькі НПЗ.
Досі Київ утримувався від ударів по "Дружбі" – насамперед для того, щоб не псувати остаточно відносини з Угорщиною.
Але новий курс Орбана не залишив нам вибору.
Навіть попри те, що це рикошетом вдарить по українсько-словацьких відносинах.
І це дуже потужний тиск – як вважається, непрозорі нафтові контракти з Росією (та відкати російських постачальників за закупівлю Угорщиною нафти за завищеними цінами) є одним із джерел нелегального фінансування системи влади Орбана.
Офіційно Україна, звісно ж, не визнає зв'язок цих ударів із вступним процесом, але надто велика кількість "збігів" не лишає в цьому значних сумнівів.
Однак навіть із такими засобами впливу поступки Угорщини далеко не є гарантованими.
Через те, що Орбан завів свою пропаганду надто далеко, і через те, що часу лишилося обмаль.
Вже 1 вересня міністри з питань Європи з усіх держав-членів ЄС зберуться у Копенгагені для неформальної розмови, у тому числі про розширення.
А 16 вересня у Брюсселі відбудеться офіційне засідання Ради ЄС у загальних справах, де мають або ухвалити рішення про відкриття кластера (чи кластерів) – або цього вже не станеться до молдовських виборів.
А після них політичний тиск зменшиться і про проривні рішення можна буде на певний час забути.
Змусити Орбана відмовитися від своєї стратегії за три тижні буде непросто.
Але спробувати, звісно, варто.
Однак для України було б розумно готуватися також до інших варіантів у разі, якщо найбільш бажаний не здійсниться.
Автор: Сергій Сидоренко,.
редактор "Європейської правди".

