Владислав Іноземцев: Не чекайте, поки економіка Росії помре, підривайте її заводи
Чи вистачить Путіну грошей для продовження війни? Цим питанням економісти та пересічні українці переймаються ще з 2022 року. Західні санкції, падіння цін на нафту і шалені витрати Кремля на бойові дії дійсно б’ють по російській економіці та якості життя росіян, навіть тих, що «поза політикою». У Росії йдуть вгору ціни на більшість товарів та комунальні послуги. Інфляція та дефіцит бюджету зростають. Низка цивільних галузей, на відміну від розкочегареного ВПК, – у кризі. На ринку праці – гострий дефіцит робочої сили. Навіть за чистками чиновників, які ще недавно були небожителями, та низкою загадкових самогубств нафтових топменеджерів помітно, що «кормова база» стрімко скорочується і на всіх її вже не вистачає.
Представники влади змушені визнавати: санкції та війна заводять російську економіку в глухий кут. Центробанк та Мінфін РФ констатують, що російська економіка вичерпала ресурси для росту і прогнози її майбутнього змінюються на похмурі.
А тим часом на горизонті перед Путіним майорять нові вторинні санкції для країн-покупців російської нафти. Їх погрожує запровадити Дональд Трамп, якщо Росія не сяде за стіл перемовин щодо завершення війни.
Однак, попри всі негативні сигнали і тенденції в російській економіці, які збільшують ціну війни для Москви, надії на те, що агресивне кремлівське керівництво отямиться, поки не справджуються. Воно керується принципом «це не я буду більше пити – це ви будете менше їсти» і згортати свою криваву «СВО» не збирається.
Провідний російський економіст та «іноагент» Владислав Іноземцев, належить до тих експертів, які не вірять, що нинішній стан російської економіки настільки катастрофічний, аби призвести до умиротворення Кремля.
В інтерв’ю «Главкому» Іноземцев пояснює, чому країна-агресор, попри такий вал проблем, досі тримається на плаву та що Україна має робити, аби нищити економіку ворога.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2Fc6c95362467a088a817aff9b14a3ce2f.jpg)
В Україні є така вимушена «забава» – за відсутності якихось дипломатичних проривів для завершення війни спостерігати за станом російського бюджету та цінами на нафту з розрахунком, що це змусить Путіна дати задню. І поки ці прогнози не здійснюються. Наскільки нинішня ситуація в російській економіці відрізняється від ситуації річної давнини?
Безумовно, вона суттєво відрізняється в гірший бік. Темпи зростання затихають, і, думаю, що цього року впадуть до нуля. Це означає, що реальні доходи населення теж практично зупинилися. Відповідно, в деяких галузях є серйозні передумови і навіть факти кризи. В першу чергу це стосується вугільної промисловості, будівництва, залізниці, авіаперевезень тощо. Тобто ситуація точно не блискуча, навіть у порівнянні з минулим роком.
Нинішню ситуацію я б порівняв з 2014-2020 роками. Тоді в російській історії за Путіна вже був момент, коли економіка фактично зупинилася, – тобто зростання становило менше відсотка на рік і доходи населення, згідно з офіційною статистикою, впали за цей період десь на 6%. Але, з політичної точки зору, не сталося за великим рахунком нічого. Путін продовжував накачувати публіку пропагандою про протистояння з Заходом, боротьбу за Донбас та все інше. Як тільки в 2021-2022 роках стало трохи краще – почалася війна.
Мені здається, зараз ми знову спостерігаємо ситуацію, коли зростання економіки буде ще не скоро. Але при цьому у мене нема впевненості, що буде серйозний спад. Наприклад, всі кажуть, що підвищується проблемність банків, є затримки з поверненням кредитів тощо. Але, по-перше, за статистикою цих кредитних боргів менше, ніж в Штатах. По-друге, в Штатах чи Європі відсотки та маржа по кредитах куди менші, ніж в Росії. Відповідно збиток від можливого неповернення кредитів для російських банків в кілька разів менший за їхній щорічний прибуток.
Або кажуть, що у РЖД завантаження впало на 8% – і це катастрофа та повний крах. Але якщо подивитися на статистику перевезень, то побачимо, що у звичайні роки десь на 35-37% за тонно-кілометрами ці перевезення забезпечувалися вугіллям. Зараз його ніхто не возить, бо це збитково, шахти стоять і так далі. Тобто загальне скорочення перевезень через це відбулося, але наскільки це драматично?
Але така «тактика дрібних порізів» не може не призводити до загального погіршення ситуації.
Вочевидь російська економіка не може нормально розвиватися за такого величезного відтоку коштів на війну та проблем на зовнішньому контурі. Але далі постає питання – і що? Цього року буде великий дефіцит бюджету: думаю, під 6 трлн рублів – це 3% від ВВП. До прикладу, у Франції він – 7%, в США – 6% ВВП. Доведеться підвищити ставки запозичень, і за кілька років почнуться проблеми – емісія, інфляція тощо. Цю проблему не можна вирішити, але її можна відсунути. І Путін хоче її відсунути, поки не знищить Україну.
Тобто головне питання полягає не в тому, чи будуть у нього гроші, чи ні. А в тому, через скільки років вони у нього закінчаться. А цього не станеться ні в цьому році, ні в наступному, ні за два роки. Якщо такий дефіцит бюджету буде зберігатися ще три роки, це для РФ буде сумно, але Путін все одно буде платити на свою «воєнщину» стільки, скільки й зараз, а то й більше.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2F4fbc826e9ea98fe24829ca57813a8c2d.jpg)
Одна справа – економіка в кризі, інша – «воєнщина» в шоколаді. Одне іншому не суперечить. Я завжди розділяю ці дві теми, але ці аргументи мало хто хоче чути. Єдине, що сьогодні загрожує російській економіці фундаментально, – це, як не дивно, сам Путін.
Треба зважати на те, що російська військова економіка 2022-2023 років і 2025 року – це неспівставні речі. На початку двадцятих років запустили паралельний імпорт і це була колосальна лібералізація для бізнесу. Були скасовані сотні законів, які заважали бізнесу жити протягом 15 років. Скоротили наполовину звітність, полегшили діяльність самозайнятих, кількість яких збільшилася з 3 млн до 13 млн осіб. Де-факто відбулося зниження податків.
А зараз навпаки – забороняють абсолютно все. Конфіскують виробництво, забороняють використовувати працю мігрантів за існуючого дефіциту робочої сили. Російський бізнес не може нормально купувати західне обладнання, відбувається повна деградація софту, який нав’язується згори і нормально не працює. І ще й податки підвищують і ще більше підвищать наступного року. Тобто держава абсолютно змінила метод регулювання економіки – від пропідприємницького, який тягнув її ще у 2023 році, до абсолютно протилежного.
Чому держава так робить? Мабуть, неузгодженість у верхах зростає. Це аж ніяк не саботаж, а просто втома системи управління, її деградація. І якщо той же 18 пакет санкцій Євросоюзу взагалі ні на що не впливає, то те, що відбувається всередині країни, впливає.
І як наслідки від цієї втоми будуть проявлятися?
Криза буде поглиблюватися, а падіння економіки найближчими роками, хай і повільними темпами, буде продовжуватися.
«Війна фінансується в рублях, яких можна друкувати скільки завгодно»
Величезні військові путінські витрати, які струснули всю російську економіку, вже припинили стимулювати цивільний сектор. Чим можна замінити цей «військовий допінг»?
Військові витрати ніколи не стимулювали економіку – це казки, які поширює сам Путін. Вони стимулювали тільки будівельну промисловість, металообробку, виробництво металу і транспортні послуги.
Але ж контрактники, які отримують нечувані за російськими мірками гроші, витрачають їх всередині Росії – на ті ж послуги, в інших цивільних секторах економіки.
За офіційною інформацією, на війну цього року Росія витратила 13 трлн рублів. Це багато, але для порівняння у США в 1942 році військові витрати були більше 30% ВВП. У Росії зараз – 7%. Хоча США під час Другої світової війни не були країною Гулагу – це була нормальна ринкова економіка з 30% ВВП на військові витрати і з дефіцитом бюджету в 24% ВВП. У Росії зараз дефіцит – 2%. Це просто щоб трошки розвіяти ілюзії, що воно зараз все загнеться.
Ці 13 трлн рублів, які виділяються на війну, я б поділив на три частини. Десь 5 трлн з них йшло на оборонне замовлення, на промисловість – це 2,5% ВВП. Приблизно 4 трлн – це прямі виплати людям, що воюють: тобто контрактникам, офіцерам, «гробові», за поранення, різні страхові виплати плюс бонуси при підписанні контракту. І ще десь 4 трлн – це логістика, умовно кажучи, саме ведення бойових дій.
Умовно кажучи, з загальної вартості війни половина йде людям, а половина – на продуктивні витрати. От ті гроші, які Путін платить безпосередньо воякам та родичам покійних (4 трлн), та частина (менше половини) з 5 трлн на оборонзамовлення, яка йде на зарплати, – це і є ті прямі «вертолітні» гроші, які йдуть напряму населенню. Вони просто підтримують платоспроможний попит, краще його не підтримати нічим.
Зараз цей «військовий допінг» досяг своєї межі. З «допінгом» темпи зростання економіки були 3%, без «допінгу» – буде нуль.
Для тих, хто чекає на скорий розвал російської економіки, у мене позитивних новин нема
Чи помітні ознаки того, що наступного року Росія скоротить військові витрати, як це раніше декларував Путін?
За тими «зливами», які йдуть щодо бюджетного планування, він їх навпаки хоче збільшити. Але не думаю, що радикально. Цього року було 13,5 трлн рублів, наступного – з урахуванням інфляції буде близько 16-16,5 трлн.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2F6113915a4296b2d5b9f22c98e913459b.jpg)
16 трильйонів треба десь брати. Якщо російський Фонд національного добробуту підсихає, кон’юнктура з цінами на нафту та логістикою її постачання – не найкраща, з яких ресурсів Росія продовжуватиме фінансування війни?
Якщо казати про ресурси для війни, то йдеться не про те, що «Роснафта» завантажила нафту на танкер, продала її кудись, привезла кеш у Росію, заплатила з нього податки – і ці гроші пішли на війну. Війна фінансується в рублях, яких можна друкувати скільки завгодно. До жодного підприємства, яке поставляє метал на оборонний завод, долари не доходять.
Але ж друком грошей не можна займатися постійно – це навіть такий «великий економіст» як Путін розуміє.
У разі, якщо долари взагалі не зайдуть в економіку, Путін збільшить процентні ставки, населення купить облігації – і ці гроші підуть на «Уралвагонзавод». За три роки це обернеться серйозною інфляцією, але це буде лише потім. Тобто проблема ресурсів, резервів юанів та доларів – це швидше проблема фінансування імпорту. Але ніяк не закупівель металу всередині країни і виплати зарплати на оборонних підприємствах або самим військовим.
Нещодавно навіть пройшли повідомлення, що Путін дозволив не продавати валютну виручку, тобто не заводити долари в країну взагалі. Не тому, що хтось прийняв закон проти «тіньового флоту» або європейці відмовилися купувати нафту, а тому що долари всередині країни не потрібні. Принаймні не були потрібні протягом останнього пів року.
Війна фінансується в рублях, яких можна друкувати скільки завгодно
Власне, тому і рубль зараз такий міцний. Торговий баланс, як і раніше, позитивний, бо імпорт набагато менший, ніж був до війни. А долар в Росії практично ніде тепер не використовується. Відповідно, процентні ставки в рублях дуже високі. Я особисто знаю багатьох людей, які вивели досить серйозні гроші з країни в 2022-му році і останнім часом шукали варіанти, як їх туди повернути і розмістити в рублях.
Те, що курс долара різко виріс наприкінці минулого року до 110 рублів, пояснюється типовим «факапом» управління. Мінфіну за бюджетним правилом потрібно було закуповувати валюту в резерви. А Центральний банк зайняв тоді таку позицію – ну, і нехай закуповує, курс буде формуватися на ринкових засадах. Коли вони почали працювати в унісон, курс впав і стоїть на нинішньому рівні. Зараз Путін хоче рубль послабити, тому і скасував продаж валютної виручки, щоб в країну надходило ще менше валюти і вона хоч якось дорожчала. Бо потрібно показувати більш високі рублеві доходи з нафти.
«Удари по російських НПЗ завдають більше шкоди, ніж санкції»
У 2022-му на самому початку запровадження серйозних санкцій Кремль був шокований, потім хоробрився, що вони йому пішли на користь. Проте зараз Путін підлещується до Трампа якраз тому, що сподівається хоча б частини з них позбавитися. Яких саме найбільше?
Кремль дуже хоче повернути нормальні доларові розрахунки із контрагентами. Щоб його партнери в Індії, Бразилії, Китаї не боялися: бо коли вони чують, що ваш контрагент – російський з усіма обмеженнями, що на нього накладені, це одразу вбиває бажання працювати. Плюс ці операції призводять до додаткових витрат.
Найголовніше питання, що хвилює Москву, – скасування обмежень на банківські операції. Все інше можна обійти, вони вже навчилися.
Нагадаю, що коли Джо Байден в грудні 2023 року заявив, що США будуть відключати китайські банки від операцій з доларом, якщо ті допомагають торгівлі з Росією, то торгівля впала на третину за три місяця. Щоправда, Байден так жоден банк і не відключив, але сама ця погроза подіяла. І оцей психологічний та економічний ефект «зачумленості» російської фінансової системи лишається істотним.
Соцопитування росіян (питання – наскільки вони взагалі є релевантними) в цілому фіксують бажання завершення безкінечного «СВО» та повернення до життя, «як раніше». Але при цьому загалом настрої переважають оптимістичні. Що найбільше погіршилося у житті росіян через геополітичні марення їхнього лідера? До яких складнощів вони вже звикли і змирилися з ними, а до чого – досі ні?
Погіршилося те, що люди цінували і сприймали як належне, як суспільне благо. Це стосується відключення інтернету, блокування дзвінків у месенджерах, проблем з авіаперевезеннями… А ще ця божевільна пропаганда, зокрема, у системі освіти. Те, у що перетворюється шкільна програма з «уроками про важливе», зі скасуванням англійської мови, – викликає просто острах у величезної кількості людей. Далі серед проблем, особливо не в Москві і Пітері, а в дрібніших містах, – сфера охорони здоров'я.
Росіян дратує підвищення комунальних тарифів. Це виходить за прийнятні рамки. В Росії особливо погано сприймається те, що має конкретне авторство. Допустимо, Мінкомзв'язку заборонило дзвінки в месенджерах, тобто в цьому є конкретні винні. А те, що десь зросли ціни, – ну, зросли і зросли з якихось різних причин… В принципі, на нові ціни можна заробити і вирішити проблему на особистому рівні. А от проблему вирубання мобільного інтернету ви самостійно вирішити не можете.
Російську економіку можна було завалити, якби всі 18 європейських санкційних пакетів були введені за перший місяць війни
Наскільки довгостроковий ефект для російської економіки матимуть удари українських дронів по російських НПЗ, що вже спричинили дефіцит бензину на заправках?
Ці удари матимуть дуже сильний вплив. По-перше, це дуже сильний психологічний ефект. По-друге, Росія через це суттєво втрачає маржу на експорті нафтопродуктів. По-третє, справді у низці регіонів проявляється дефіцит палива – особливо в умовах збирання врожаю це викликає багато проблем. Загалом це дуже хороша операція – мабуть, найкраще з того, що ви робили до того часу. І це завдає найбільшої шкоди російській економіці, набагато вищої за санкції.
Бо якщо ти загасив пожежу на заводі, це ж не означає, що він запрацював. А закупівля нового обладнання дуже ускладнена. Росія божевільними темпами модернізувалася в 2010-ті роки – якщо подивитися на її структуру імпорту, він наполовину складався з промислового обладнання.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2F13c09add7e7e2a3f247df861930c7173.jpg)
Нафтовики, розуміючи, наскільки ця галузь була відсталою у радянські часи, аби підвищувати продуктивність і переходити на високі стандарти палива, вкладали в нове обладнання дуже багато. Якщо ви руйнуєте якусь установку, то замовити таку ж у Китаї неможливо, бо вона просто не «стане» в цей виробничий процес. Тож потрібно міняти все обладнання, а не лише те, що було вибите. Або якимось чином це ремонтувати та «з г..на і палок» створювати нову ректифікаційну колону. Тому це дуже серйозна проблема.
А ті люди, які стоять в чергах на заправках, на вашу думку, вважають винним в цьому «ворога» чи тих, хто довів до такої ситуації?
У відчутті населення, звісно, винен швидше ворог, бо мало хто робить в своїх роздумах більше двох-трьох умовиводів. Але якщо ви будете виробляти по 100 тис. дронів на місяць, і всі вони летітимуть на Росію та підриватимуть там заводи і знищуватимуть окупантів на лінії фронту, – це буде краще та цікавіше, ніж чекати, поки російська економіка сама помре.
«Російський бізнес дуже чекає на завершення війни»
Наскільки руйнівними для Кремля можуть бути вторинні мита США для покупців російської нафти, якими постійно погрожує Дональд Трамп, але поки тримає їх під килимом? Ми бачимо приклад Індії, яка вже заявила, що, попри запроваджені американські мита, все одно купуватиме російську нафту. Наскільки в Кремлі реально бояться цих санкцій?
Думаю, бояться, бо їх можна застосувати дуже ефективно. Це може бути найжорстокішим ударом, якщо запровадити вторинні мита для всіх країн, які купують російську нафту. І треба вводити їх не у вигляді 100% мита на весь імпорт, а співставляти, скільки саме країна купує нафти і на цю суму накладати мито. Це більш-менш реалістично.
Давайте просто порахуємо. Весь світ купує нафтопродуктів і нафти з Росії десь на $180 млрд на рік. Припустимо, Китай купує на $70 млрд, Індія – на $48 млрд і так далі. Якщо запровадити такі мита на всі китайські товари, що в результаті він заплатить ще ті ж $70 млрд, а це буде означати, що російська нафта для будь-якої країни, що її купує, подорожчала вдвічі. І це дуже протверезить її покупців.
Наскільки зараз в російській економіці сильний ефект очікування швидкого миру? Наприклад, росіяни в якийсь момент припинили купувати машини, бо чекали, що на ринок скоро повернуться BMW замість китайських авто. А більш глобально?
Ефект очікування миру – дуже сильний. Якщо подивитися на будь-який фондовий індекс, він відразу ж скаче вгору на новину про будь-яку зустріч чи телефонну розмову Путіна з Трампом. І відразу дуже сильно падає, якщо виявляється, що все це не так. Якщо стане зрозуміло, що миру не буде, а Трамп скаже, що він виходить з перемовин і почне тиснути на Путіна з усіх боків, то бізнес-клімат в Росії погіршиться ще сильніше. Та й навіть якщо Трамп не буде тиснути. І хоча всі говорять, що війна триватиме, допоки Путін живий, все одно в душі люди дуже вірять в те, що це от-от закінчиться.
Але для тих, хто чекає на скорий розвал російської економіки, у мене позитивних новин нема. У мене відчуття того, що все може розвалитися, зникло, напевно, в травні 2022-го. Тому що початкові санкції були дуже потужні, удар був дуже сильний. І російську економіку можна було завалити, якби всі 18 європейських санкційних пакетів були введені за місяць. Тоді б дійсно пристосування до цього було неможливим – курс 300 рублів за долар, інфляція за три місяці у 80%, падіння доходів населення і так далі. Але цього не сталося і ситуація вирівнялася.
Зараз західні країни і Росія йдуть паралельними курсами і стріляють один в одного снарядами, як один військовий корабель в інший. Десь потрапили, щось підлатали... Але щоб хтось когось потопив, потрібно просто піти на таран. Зрозуміло, що тоді твій противник потоне, але і ти потім будеш ремонтуватися роками. Проблема в тому, що російську економіку можна потопити, але з таким збитком для Заходу, що ніхто не захоче цього робити. Раніше це можна було зробити без збитку для себе, а зараз вже ні. Тут вже або ви просто не чіпаєте це лайно, або в ньому замазуєтеся по повній програмі.
Павло Вуєць, «Главком»
