Декларація є. А чи буде відповідальність за порушення

Після підписання законопроєкту №13271-1 у посадовців побільшає простору жити не за доходами. Що змінює цей документ у системі фінансового контролю? І чому чиновники можуть залишитися у виграші – навіть із мільйонними активами сумнівного походження?

Від початку нагадаю, що корупція є прихованим явищем. Завжди ловити "на гарячому" хабарника з валізою готівки неможливо, та й хабарі можуть давати не лише грошима, а й квартирами та земельними ділянками тощо.

Саме тому після Революції Гідності Україна нарешті перейшла з недієвого паперового на публічне електронне декларування чиновників – коли посадовець, який отримує зарплату коштом платників податків, зобов’язаний оприлюднювати свої статки. Держава створила спеціальне Агентство (НАЗК) для перевірки таких декларацій та виявлення невідповідності офіційних доходів чиновника способу його життя, а у Кримінальний кодекс додали відповідну статтю "Незаконне збагачення" з тюремним покаранням за великий розрив.

З часом система розширювалася, і згодом створили ще й механізм для спрощеної конфіскації менших нелегальних активів – цивільну конфіскацію. А до того ж після скандального рішення Конституційного Суду знову зʼявились санкції за недостовірне декларування, аж до вʼязниці.

Власне, ухвалений нардепами законопроєкт №13271-1 передусім і був анонсований покращити підходи до відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. Результати імплементації нових норм ми зможемо побачити трохи пізніше, бо ж розслідування за ними ще тривають. Проте вже зараз спробуємо розібратися, чи робить цей законопроєкт крок до реальної підзвітності влади, чи лише імітує рух уперед?

Що змінює ухвалений законопроєкт?