Наш одесит «Джон»

Ми постійно пишемо, як за Україну воюють іноземці. Це дійсно важлива тема. Нехай наші люди не думають, що політика цілих держав заважає їхнім громадянам ставати до бою. Якщо їхні прапори не майорять на позиціях, вони звикають до нашого.

Проте сьогодні ми розповімо про українця. Так вийшло, що хлопець з Одеси воює саме в лавах Інтернаціональних легіонів України. Людина, що пограла в «Сталкера» з росіянами замість снорків, гарний знавець півдня України та профі одразу в кількох військових спеціалізаціях.

Наш «Джон» — сирота. Ріс без батьків. Однак у рідній Одесі знайшов свою нову сім’ю: познайомився з дівчиною, чиї батьки прийняли його як власного сина.

Не мало, а вона взяла й сталася.

До лав Збройних сил України «Джон» потрапив ще у свої 18 років, 2019-го. Був призваний до 132-го Окремого розвідувального батальйону ДШВ, де і служив упродовж чотирьох років.

Чому саме «Джон»? Цього він нам не каже. Щодо послужного списку — пройшов пекло з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку брав участь у боях поблизу Прип’яті. Згодом бився за Святогірськ, Ізюм, Бахмут, Роботине, Горіхове, Мар’їнку та багато інших українських міст.

Повномасштабна війна починалась для одесита на драйві. Вже за годину після перших пострілів «Джон» сидів на броні та прямував у бік білоруського кордону, в район Прип’яті. Саме там був один із напрямків вторгнення росіян із території Білорусі.

Діттмар, допивай пиво та подавай Клаусу РПСку.

— Ось так розпочалася для мене війна. О шостій ранку я вже сидів на БТР, запакований набоями. Найцікавіше, що ввечері напередодні ми відпочивали з дівчиною, і вона мені говорила: «А раптом війна?». Тоді я їй відповів: «Яка війна?», — згадує «Джон».

Війна часто змінює свої правила. Тож «Джон» адаптувався. За весь цей період йому доводилося не раз змінювати не тільки бойові підрозділи, а й військову спеціалізацію. Станом на зараз він має стаж розвідника, сапера, кулеметника. А зараз, не маючи змоги йти на штурм, врешті-решт став бойовим медиком.

— Спочатку був білоруський кордон, так звана Київська операція. Потім нас перекинули на Святогірськ. Там нас вибили за річку, монастир іще був там такий гарний… Може, знаєте.

Одразу зазначимо: зараз, уже після тривалого лікування, «Джон» виявився непридатним до звичної служби в окопі. Після цього він і знайшов собі нове місце, як не дивно, в Інтернаціональному легіоні.

— Потім нас перевели на Ізюм, Ізюмську операцію. І там я отримав своє перше поранення. Після цього нас вивели на поповнення. Повернули вже у Бахмут. Потім було Роботине, Оріхів, у Запорізькій області.

Після пережитого «Джон» мав усі законні підстави покинути службу. Хтось інший, безумовно, скористався би такою нагодою. Десантник обґрунтовує своє рішення лишитися дуже просто:

— Якщо кожен так буде думати, то цю війну ми точно про… Ну, програємо.

Воював раніше, досвід має, і цей досвід радить забути. Тут усе інакше.

«Джон» дуже любить свою дівчину. Однак на його рішення продовжити службу після серйозного поранення навіть кохана вплинути нічим не змогла.

— Окрім матів, моя дівчина нічого мені не сказала. Сказала, що я ідіот. Насправді вона розуміє мене, але від цього їй не стає легше, — пояснює хлопець.

Війна в Україні не схожа на інші та змінюється з кожним днем бойових дій. А на передовій безперервно гучно, як ніколи. Це впливає і на плани нашого універсального медика: після війни він, як і більшість військових, мріє побути в тиші. Хоче оселитися десь у приватному будинку, щоб ніхто не турбував.

— Бажано ще з видом на річечку. Думаю, треба, щоб був камін і шафа-бар із гарним алкоголем. І обов’язково велика-велика бібліотека. Це моя мрія, а плани — плани перемогти у війні й одружитися.

Ось такий наш «Джон». Жива легенда, справжній бог війни та військовослужбовець 1-го Інтернаціонального легіону оборони України.

Дізнатися більше про Інтернаціональні легіони оборони України можна на офіційному сайті за ось цим чудовим посиланням.

Дій разом із нами!

І наостанок про нову сім’ю побратимів «Джона». Представники інтернаціональних легіонів оборони України продемонстрували кадри знищення російських окупантів у ході бойової роботи та запросили охочих долучитися. Правда, класно?

Інтернаціональні легіони оборони України діють у формі окремих батальйонів спеціального призначення прямого підпорядкування Командуванню Сухопутних військ Збройних сил України.

У лавах інтернаціональних легіонів Незалежність України та безпеку Вільного Світу відстоюють представники понад 75 держав.

Зараз як клацне пальцями!

Іноземні добровольці Інтернаціональних легіонів є повноправними військовослужбовцями Збройних сил України, мають такі ж самі права, обов’язки і всебічне забезпечення, як інші військовослужбовці ЗСУ.

Також в Інтернаціональних легіонах проходять службу багато українців, які обрали для себе ці підрозділи.

Володіння іноземними мовами — перевага під час відбору для кандидатів-українців, але не обов’язкова умова.