Звільнений із російського полону військовий зворушив учинком на волі

25-річний військовослужбовець Нацгвардії Владислав Каретник три роки провів у російському полоні. Там без жодного аркуша паперу чи інших засобів він написав майже 20 пісень. Усі тексти зберігав лише у пам’яті. І першу із композицій присвятив мамі. Як інформує «Главком», про це йдеться у сюжеті ТСН.

Владислав Каретник родом із Дніпра, нині він мешкає на Київщині. Зізнається, прогулянки для нього рідкість, адже після звільнення з полону чотири місяці тому, переважно весь час на реабілітації.

Випускник Національної академії нацгвардії України. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він був у Маріуполі на ротації. З побратимами до останнього виконував бойові задачі на «Азовсталі». А після указу президента, разом з іншими бійцями вийшов у полон.

«Уже коли вивезли на Росію, ми зрозуміли, що це полон, що це таке взагалі. То були і побиття і знущання і катування, тобто було все повністю», – згадує він.

На питання, що допомагало триматися і пережити усі тортури російських катів, Владислав з усмішкою відповідає – музика.

З дитинства музика для нього була як хобі. Він читає бітбокс, грає на гітарі і як каже сам «трохи співає». У неволі, аби відволіктися від жахливої реальності, вперше в житті почав писати пісні. Так за три роки народилося 16 композицій. Усі слова Владислав завчав напам’ять, потайки наспівував побратимам і пообіцяв собі –  ці твори мають обов’язково почути вдома. Першу пісню він присвятив мамі, але каже, це про всіх хто чекає на синів з полону.

Його мати вірила, чекала на повернення сина та виходила чи не на кожен мітинг на підтримку полонених. Від мами Владиславу у полон дійшов лише один лист з десятків усіх, які вона написала.

Після повернення нацгвардієць відразу узявся за запис пісні-присвяти найріднішій. Це поки єдина композиція , яка повноцінно ожила на професійній студії. Ще є пісні про Україну, Маріуполь, полон, друзів. Владислав, вірить, що знайдуться ті, хто допоможе йому записати і створити повноцінний альбом під назвою «Пісні, народжені в полоні». Це може допомогти триматися і вірити у краще, усім хто досі чекає.

У російській неволі досі перебуває 33 цивільних мешканці Бучанської громади.