Задум вважали божевіллям: як жінка цегла за цеглою перенесла свій будинок на 160 кілометрів

Детальніше про неймовірну історію жінки 24 Канал розповідає з посиланням на BBC News.

Як жінка вирішила зберегти свій будинок?

У 1969 році дім Мей у містечку Вей (Хартфордшир) мали знести через будівництво дороги. Жінка замість того, щоб змиритися з втратою дому, ухвалила радикальне рішення – врятувати будівлю, повністю її демонтувавши й перевізши приблизно за 160 кілометрів.

Цей задум тоді вважали майже божевільним, проте Мей була переконана: будинок – це не стіни, а конструкція, яку можна зібрати знову.

Про незвичайний проєкт заговорили на всю країну у 1975 році після сюжету в телепрограмі BBC Nationwide. Тоді Мей спокійно та впевнено пояснювала, що дім для неї – це лише набір балок, рам і цегли, а не щось нерухоме. Саме цей прагматичний підхід і вразив глядачів.

В ютубі BBC також оприлюднили невеликий ролик, в основі якого фрагмент з телепрограми Nationwide, яку транслювали ще 20 жовтня 1975 року.

Жінка перевезла свій дім цеглина за цеглиною: дивіться архівне відео

Ким була відчайдушна жінка?

Племінниця Мей, письменниця Крістін Адамс, згадує тітку як жінку, що випередила свій час. Вона рано осиротіла, навчалася у вечірній школі й стала інженером, опанувавши рідкісний фах для жінок того періоду. Під час Другої світової війни Мей працювала над літаком de Havilland Mosquito, а згодом жила на переобладнаному човні на Темзі. Вже тоді вона сприймала дім як щось рухоме, а не прив'язане до землі.

У відчайдушних пошуках рішення Мей навіть зверталася до військових відомств, питаючи, чи можна транспортувати каркас будинку гелікоптерами вздовж узбережжя. Відповідь була ввічливою, але негативною. Зрештою будинок перевозили звичайними вантажівками – повільно, складно, але успішно.

Сучасний вигляд будинку / Фото BBC

Як виглядало життя в недобудованому домі й хто його таки завершив?

У перенесеному будинку Мей прожила до самої смерті у 1993 році. Втім, житло так і не стало повністю завершеним: у вікнах була поліетиленова плівка, на другому поверсі бракувало стін, а сама господиня спала на стільці. Для неї цей дім був не просто житлом. У Мей не було власної сім'ї, тож будівля стала її головною справою і сенсом життя.

Після смерті Мей дім успадкували діти Крістін Адамс, однак саме вона вирішила довести справу тітки до кінця. У цей період жінка переживала болісне розлучення після 40 років шлюбу і спрямувала всі емоції в ремонт. Крістін завершила оздоблення, розчистила зарослий сад і поступово перетворила напівзруйновану споруду на повноцінний дім, у якому мешкає й тепер.

Чому на основі історії знімуть фільм?

Майже через пів століття історія Мей Севідж знову привернула увагу – кінокомпанія викупила права на екранізацію книги, написаної Крістін Адамс. Письменниця зізнається: тітка, ймовірно, була б рада такому визнанню, але, як завжди, знайшла б до чого причепитися.

Що відомо про інший випадок перенесення будівлі?

Раніше у шведському місті Кіруна вирішили перемістити старовинну дерев'яну церкву.

Місто виникло понад сто років тому після відкриття великих покладів залізної руди. З роками шахта сягнула глибини майже кілометр, і видобуток небезпечно наблизився до житлових кварталів. Саме тому ще два десятиліття тому ухвалили рішення поступово перенести Кіруну на схід: частину забудови зводять наново, а десятки будівель фізично перевозять. Серед них – лютеранська церква 1912 року.