Про пірнання на Водохреще. Що каже церква про цей атракціон?

Спочатку цікавий факт: наші українські діди-баби нікуди ніколи не пірнали на Водохреще. А всі ці шалені ритуали взялися тут з Росії. І в класичних творах про цей сезон святкувань я не зустрічав ніякого пірнання українців...

Пам'ятаю лише, що у моєму дитинстві про моржів активно говорити у зв'язку з гастролями такого собі Порфирія Іванова... Він дожив до 30, а потім вирішив зняти з себе все, крім трусів. Так і ходив літом і зимою. Мешкав він у Луганській області, де зима довга і пекуча, морози сягають -20 °C. Ніякої шапки, одягу чи взуття. У снігу міг ночувати.

Хтось робив з нього суперзірку, хтось вважав філософом, а хтось – божевільним. Помер він, як і всі. До ста не дожив. Але слава про нього якось зачепила навіть те покоління, яке народилося після нього.

Що ж каже церква здорової людини про народні купання у січні.

«Протягом останніх років 19 січня під час або після Великого водосвяття все частіше спостерігаємо таку картину: у водоймах влаштовуються масові пірнання й купання з метою «змити гріхи» в освяченій воді. Улюблені брати і сестри, обмивання в ополонці на Водохреща ніяким чином не призводить до духовного очищення і не «звільняє» від гріхів! Жодного церковного припису для звершення такого дійства немає і, як твердять дослідники, в українського народу воно не мало поширення», – йшлося у повідомленні ПЦУ 2021 року.

Крім того, на Водохреще немає потреби просити священника «побризкати більше», адже немає поняття «розбавленої святості». Немає також потреби запасатися водою у найбільших бідонах чи каністрах. Адже той, хто принесе на водосвяття навіть найбільшу банку, але разом із темними помислами і порожнім серцем, не отримає «більшої святості».

«Не від кількості води залежить святість і міра отриманих дарів Божественної благодаті, а від того, як ви наближаєтеся до Господа, від вашого способу життя, ваших змін в душі, віри, ваших діл», – додали в церкві.

Зі святом!