Скорочення штату на роботі: у яких випадках звільнення можна оскаржити

Щоб таке звільнення відповідало вимогам закону, роботодавець повинен дотриматися чітко визначеної процедури. Зокрема, він має:

• обґрунтувати потребу у скороченні;
• затвердити новий штатний розпис без посад, які ліквідовують;
• врахувати переважне право окремих працівників залишитися на роботі;
• письмово й персонально попередити працівника про звільнення щонайменше за два місяці (ст. 492 КЗпП);
• запропонувати всі наявні вакансії на підприємстві;
• повідомити службу зайнятості про заплановане вивільнення (ст. 492 КЗпП);
• отримати згоду профспілки (якщо вона є);
• після завершення двомісячного строку видати наказ про звільнення.

У день звільнення роботодавець зобов’язаний повністю розрахуватися з працівником, про це згадується у ст. 44 КЗпП. А саме: виплатити зарплату, вихідну допомогу (не менше середньомісячного заробітку), компенсацію за невикористану відпустку, а також видати трудову книжку й копію наказу.

Важливо! Про всі нараховані суми працівника мають повідомити письмово.

Коли та в які строки можна оскаржити звільнення через скорочення?

Якщо працівник вважає звільнення незаконним, зволікати не варто. Закон відводить лише один місяць на звернення до суду. Відлік починається з моменту отримання наказу про звільнення або трудової книжки.

Зауважте! Якщо цей строк пропущено без поважних причин, суд може відмовити у розгляді справи.

При цьому, найпоширеніша причина звернення до суду це порушення процедури скорочення. Також підставою для позову стає відсутність згоди профспілки чи невиплата всіх належних коштів у день звільнення.

Довідково: У суді працівник має право вимагати відновлення на роботі, виплати середнього заробітку за період вимушеного прогулу, а за наявності підстав також компенсації моральної шкоди.

Чи можуть звільнити пенсіонера через вік?

• Законодавство України прямо забороняє звільнення працівника лише з огляду на його вік. Сам по собі вік не може бути підставою для припинення трудових відносин та не звільняє роботодавця від обов’язку дотримуватися загальних норм трудового права.

• Водночас звільнення можливе на загальних підставах, визначених Кодексом законів про працю України. Йдеться, зокрема, про випадки, передбачені статтями 40 та 41 КЗпП: зміни в організації роботи, скорочення штату, невиконання трудових обов’язків, грубі порушення дисципліни чи інші законні причини.