Боронив Україну на курському та донецькому напрямках. Згадаймо Ростислава Артима

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ростислава Артима.

Захисник України Ростислав Артим поліг на фронті 4 січня 2026 року. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Львівську міську раду.  

Ростислав Артим народився 27 січня 1992 року у Львові. Ростислав Артим навчався у ліцеї №18 Львівської міської ради. Згодом здобув кваліфікацію слюсаря з ремонту автомобілів та машиніста автомобільного крана у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва».

Проходив строкову військову службу.

Працював у сфері будівництва, а також тваринником на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Ростислав захоплювався футболом, активно брав участь у змаганнях і разом із командою здобував медалі та кубки. Любив також теніс і більярд. Вирізнявся доброзичливістю та щирою добротою, мав дуже хороше почуття гумору, був товариським і душею компанії. Нікому не відмовляв у допомозі й залишався глибоко віруючою людиною.

Ростислав Артим став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів у 2024 році

фото: Львівська міська рада

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на курському напрямку у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сил територіальної оборони Збройних сил України та на донецькому напрямку у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

Поховали захисника 12 січня 2026 року на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань Nº 87  (вул. Пасічна).

У Ростислава Артима залишилися мати та двоє братів.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.