Знищують 88% росіян ще до бою: як підрозділ "Оріон" створив роботизовану кілзону під Куп'янськом

Під Куп’янськом український підрозділ "ОРІОН" за два місяці створив повністю роботизовану кілзону, яка фактично відібрала у ворога можливість підходити та закріплюватися на підступах. За даними підрозділу, система забезпечує знищення близько 88% противника ще до виходу на позиції – і свідчення полонених лише підтверджують: "йти можна куди завгодно – тільки не сюди". Цей проєкт уже змінив тактику поведінки противника на конкретному напрямку фронту й породжує питання про те, як далеко може зайти автоматизація війни.

"ОРІОН" – прикордонна комендатура швидкого реагування ДПСУ, бригади гвардії наступу "Помста", яка від 2014 року працювала на Луганщині, а навесні 2025 року прийшла на Куп’янський напрямок. Як пояснює офіцер Владислав Золотарьов, проблема полягала не в кількості людей чи техніки, а в самій можливості ворога рухатися й закріплюватися – і рішенням стала смуга суцільного контролю. Саме це прагнення усунути можливість руху і стало конструктивною основою для робосистеми, що працює безперервно й не дає противнику шансів на маневр.

Технічно кілзона поєднує повітряні та наземні безпілотні засоби: розвідувальні "Лелеки", Mavic, FPV-дрони та наземні роботизовані комплекси. Для техніки ефективний рубіж простягається на понад 20 – 25 кілометрів, для піхоти – близько одного кілометра; у типовому сценарії по одній цілі працюють до п’яти FPV-дронів, а інколи – і по дванадцять. Це не лише вражає ефективністю (88% успішних уражень), а й змінює саму логіку охорони кордону: замість багатогодинних патрулів один оператор з дроном діє як очі, аналітик і коректор вогню одночасно.

24 Канал поспілкувався з Владиславом Золотарьовим про те, як створювалася кілзона, які етичні й практичні виклики вона піднімає та що означає "війна роботів" для людей на передовій.

Цифри кілзони: як рахують ефективність у реальному часі?

Офіцер підрозділу "ОРІОН" Владислав Золотарьов пояснює, що всередині підрозділу є люди, які безперервно відстежують бойові епізоди та фіксують кожен контакт. Для оцінки результативності вони зводять дані про "накати" противника й підтверджені ураження, зокрема спираючись на інструменти ситуаційної обізнаності.

Логіка підрахунку, за його словами, зводиться до порівняння: скільки разів піхота противника дійшла до безпосереднього зіткнення, а скільки було зупинено "на підступах".

Бійці "ОРІОНУ" / Фото надане 24 Каналу "ОРІОНОМ"

Два місяці на систему: що було найважчим у запуску?

Золотарьов підкреслює: "вузькими місцями" виявилися низка компонентів – від організації до технологій. Старт змін він прив’язує до початку 2025 року та періоду ротації й відновлення після Часового Яру, коли підрозділ реформувався кадрово й функціонально. Ключовим каталізатором він називає появу командира, який підтримав розвиток і системні зміни. Далі – концентрація розпорошених фахівців, навчання, оновлення стандартів і нарощування матеріальної бази, частково за участі волонтерів, частково – коштом державного забезпечення.

Масштабування: чому в кожного своя кілзона?

На думку офіцера, універсальної кілзони не існує: кожен підрозділ налаштовує свою модель під власні задачі, ресурси й місцевість – а інколи такої системи немає взагалі. Водночас він наголошує, що критичною умовою є управлінська воля – командир, який дозволяє пробувати, помилятися й удосконалювати.

Окремо він підкреслює: результат – це не лише ураження, а й стан людей, їхня мотивація та побутові умови, які прямо впливають на ефективність.

Бійці "ОРІОНУ" / Фото надане "ОРІОНОМ"

Як адаптується противник і чому "страховка" лишається за піхотою?

Золотарьов описує противника як організовану систему, що вчиться й має ресурси. Серед помітних адаптацій він називає використання засобів маскування від нічного спостереження та гру на погодних умовах – туман, дощ, сніг ускладнюють розвідку й контроль.

Відповіддю, за його словами, стає багаторівнева "страховка", де технології не замінюють класичні компоненти – піхоту, розвідгрупи, групи зачистки й артилерію.

Психологія та управління: які зміни в моральному стані?

Офіцер говорить, що зміни позначилися на моральному стані позитивно – насамперед через відчуття, що фахівців на місцях слухають. Він проводить межу між формальним керуванням технікою і керуванням, яке виростає з практичного досвіду: коли відповідальні офіцери самі були пілотами або вихідцями з піхоти й розуміють обмеження та потреби роботи.

Як ілюстрацію він наводить напівжартівливий, але показовий епізод про нерозуміння базових речей на рівні командування, що траплялося раніше.

Робота з дронами / Фото надане "ОРІОНОМ"

НРК і цивільні: коли технологія працює не лише для бою

За словами Владислава Золотарьова, ця система працює не лише для ураження, а й для порятунку. Наприклад, на Різдво на Куп’янському напрямку три КАБи зруйнували будинок 70-річного чоловіка.

Будинок буквально склався на нього: після удару чоловік опинився під завалами, поранений і знерухомлений. Дістатися до нього ані швидка, ані волонтери не могли – район перебував під дроновим та вогневим контролем противника,
– зазначає Владислав.

Після розвідки бійці дісталися до будинку, надали першу допомогу та зупинили кровотечу. Евакуацію виконали за допомогою наземного роботизованого комплексу – іншого способу вивезти людину з цієї ділянки не було. Евакуація тривала близько чотирьох годин. Дистанція – 20 кілометрів. Наразі чоловік проходить лікування в одній із лікарень Харківської області.

Бійці "ОРІОНУ" / Фото надане "ОРІОНОМ"

Історію евакуації цивільного офіцер трактує як прояв ширшого потенціалу наземних роботизованих комплексів. За його словами, такі рішення вже присутні в різних структурах – від розмінування до рятувальних служб, а бойові підрозділи отримують практичний досвід, який згодом може масштабуватися.

Водночас він наголошує: НРК – це не "сів і поїхав", а дисципліна, що потребує навчання, тестів і постійних удосконалень.

Фото надане 24 Каналу "ОРІОНОМ"

Фаза роботизованої війни: що лишається для піхоти?

Дивлячись на перспективу року-двох, Золотарьов каже, що війна вже перейшла у "роботизовану фазу", і повернення назад не буде. Він згадує власний досвід 2022 року, коли поява цивільного квадрокоптера здавалася чимось майже фантастичним – і порівнює це з нинішньою буденністю, де дрон стає фактором страху через розвідку й точність ураження.

Попри це, місце піхоти він називає незамінним: як основу прийняття рішень і як останній запобіжник, якщо противник знайде способи знизити ефективність безпілотних систем.