/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fff75c79088bd8eb3fab586abd706f375.jpg)
Дівчина з інвалідністю розповіла, як здійснила свою мрію - сіла за кермо
Про це йдеться у публікації Укрінформу"Бачу ціль – не бачу перешкод: історія дівчини з ДЦП, яка навчилася водити авто й мріє про мандри".
Мрія самостійно керувати автівкою з’явилася у дівчини в 14 років. Втілення її у життя відтермінувала спочатку пандемія COVID-19, а потім – початок повномасштабного вторгнення. Постійне користування незручним громадським транспортом виснаживало дівчину, і зрештою Дар’я стала ученицею безбар’єрної автошколи, яка відкрилася на базі Одеського державного університету внутрішніх справ кілька років тому.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F988a0029ad8fffbe411772a2453fe8c5.jpg)
"Мене дуже приваблювала думка, що пересуватися можна спокійно та самостійно, не користуючись міським транспортом. Я дуже його не люблю, він незручний і не адаптований для людей з інвалідністю. А ще ж круто взяти й зірватися, наприклад, на море! Спочатку я чекала свого 18-річчя, але на той час припала епідемія ковіду, потім почалася війна, і було не до того", – розповіла вона.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F4e7e65edb9dc86c219ec9baff0a0f123.jpg)
Щодо незручностей у транспорті Остапенко зазначає, що водії можуть просто не зупинитися, коли бачать на зупинці людину з інвалідністю. По-друге, дівчина зауважила байдужість людей, які вдають, що людини з інвалідністю у салоні автобуса просто не існує. По-третє, за словами Дар’ї, у маршрутках дуже мала відстань між кріслами, і людям з інвалідністю важко сидіти, навіть якщо хтось поступиться місцем. Також у деякому транспорті надто високі сходинки, важко піднятися.
Окрім того, впевненості у бажанні сісти за кермо додав і вдалий досвід водіння знайомих, які пересуваються на кріслі колісному.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F2fc6a5eae75f4cc7dfd832e88f95f2d5.jpg)
За словами Дар’ї, у безбар’єрній автошколі навчаються десять тижнів, із яких чотири – теоретичні. Після цього студенти складають іспит і одразу беруться до практики. В автошколі є спеціально обладнані автомобілі з механічною та автоматичною коробками передач.
"Мені було дуже цікаво вчитися. Однак на іспиті стикнулася з "каверзною" постановкою питань і заплуталася не тому, що не знала відповіді, а з тієї причини, що неправильно зрозуміла зміст запитання. Довелося перескладати", – пригадує вона.
Усім охочим сісти за кермо, які вагаються, дівчина радить діяти рішуче. "Життя одне, і його треба жити. Не треба боятися, як на нас подивляться інші та що про нас подумають", – додавла вона.
Як повідомляв Укрінформ, на базі Одеського державного університету внутрішніх справ запрацювала автошкола для людей з інвалідністю у межах флагманського проєкту МВС.
Фото: Ніна Ляшонок / Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут

