28 годин у кайданках: як силовики Угорщини затримували українських інкасаторів

О 5 березня 2026 року, коли два інкасаторські автомобілі АТ "Ощадбанк" прямували з Відня до України, їхній шлях був перекритий на кільцевій дорозі Будапешта. Вантаж, що перевозився, був оформлений згідно з міжнародними правилами перевезень та чинними європейськими митними процедурами, адже це було виконання міжнародного контракту між Raiffeisen Bank International AG та "Ощадбанком".

Незважаючи на те, що угорська сторона була обізнана, що інкасатори не мали зброї, затримання здійснював угорський Антитерористичний центр. До операції були залучені бронетранспортер, бійці з кулеметами та гранатометами, створивши драматичну, майже воєнну обстановку.

Протягом 28 годин семеро українських інкасаторів перебували в кайданках, їх перевозили із зав'язаними очима. Особисті речі, включно з мобільними телефонами, були вилучені, позбавивши їх можливості повідомити рідних, українське посольство в Угорщині або роботодавця про своє місцеперебування. Більшу частину вилучених речей так і не повернули.

Під час утримання одного з інкасаторів, особи з інвалідністю, що страждає на цукровий діабет, погіршився стан здоров'я. Медична допомога йому була надана лише після втрати свідомості. Після примусового введення препарату, рівень цукру в його крові різко піднявся, почалася гіпертонія, і його терміново доправили до госпіталю. Українське МЗС наголосило на психологічному та фізичному тиску, який чинився на затриманих.

Українська сторона також зазначила, що правоохоронці не забезпечили можливості давати свідчення рідною мовою, спілкування відбувалося російською. Затриманим відмовили в адвокатському захисті та перешкоджали доступу консулів до них, попри офіційні запити посольства України. Співробітники угорських служб або уникали спілкування, або надавали неправдиву інформацію про місце перебування українців.

Після звільнення українців 6 березня 2026 року та їхнього повернення на Батьківщину, Угорщина ухвалила рішення про їхню депортацію та трирічну заборону в'їзду до Шенгенської зони. Це виглядає як покарання за те, що інкасатори не надали свідчень, які були потрібні угорській стороні.

Дії угорської влади, за оцінкою українського МЗС, є неприйнятними та цинічним порушенням низки положень Європейської конвенції з прав людини, Віденської конвенції про консульські зносини та українсько-угорської консульської конвенції. Україна вимагає негайного повернення викраденого автотранспорту українського державного банку та цінностей, називаючи такі дії захопленням заручників і викраденням майна. Київ також наполягає на необхідності рішучої реакції на європейському рівні на цей "державний бандитизм".

Міністерство закордонних справ України наголошує на відповідальності всіх осіб, винних у викраденні громадян України, грубому поводженні, тиску, залякуванні, відмові в доступі до консульської допомоги та медикаментів. Україна заявляє, що домагатиметься справедливості всіма національними та міжнародними правовими засобами, залишаючи за собою право на відповідні заходи реагування. Угорщина при цьому продовжує звинувачувати, що захоплені кошти можуть належати "українській військовій мафії".

У МЗС наголосили: "Угорські правоохоронці зробили все можливе, щоб позбавити затриманих українців будь-якої підтримки. На затриманих чинився психологічний та фізичний тиск".

Також Міністерство закордонних справ додало: "Українська сторона добиватиметься справедливості всіма наявними національними та міжнародними правовими засобами. Україна залишає за собою право на належні заходи реагування".

Інцидент з українськими інкасаторами виявив глибокі розбіжності та напругу у відносинах між Україною та Угорщиною, підкреслюючи вразливість громадян України за кордоном. Ця подія стане лакмусовим папірцем для перевірки дотримання міжнародних прав людини та ефективності дипломатичних механізмів.