Неочікуване рішення Ради: Бубка та Клочкова зберегли державні нагороди

10 березня на пленарному засіданні Верховна Рада розглядала запит депутатки Оксани Савчук до Президента України. Метою запиту було позбавлення державних нагород та почесних звань Сергія Бубки та Яни Клочкової. Проте, за попередню підтримку цієї пропозиції проголосували лише 112 депутатів, що виявилося недостатнім для прийняття рішення.

Ця дискусія розгорілася не на порожньому місці. Український скелетоніст Владислав Гераскевич став одним із головних ініціаторів перегляду статусу Сергія Бубки. У лютому 2026 року він виступив у Верховній Раді, закликаючи запровадити персональні санкції проти колишнього президента НОК. Гераскевич також зареєстрував відповідну петицію на сайті Кабміну.

Гераскевич наголосив, що вважає Сергія Бубку негідним звання «Герой України», адже, на його думку, це звання ставить Бубку на один рівень із тими, хто віддав своє життя за Україну під час повномасштабної війни. Спортсмен також згадав розслідування Bihus.Info за 2023 рік, які повідомляли, що Бубка є співвласником трьох компаній, зареєстрованих у Росії, а його брату того ж року оголосили підозру у співпраці з окупаційною владою.

Щодо Яни Клочкової, відомої як «Золота рибка», то, за даними медіа, у 2022 році вона поїхала до Сімферополя в окупованому Криму. Відтоді чотириразова олімпійська чемпіонка з плавання закрила свій профіль у соцмережах і практично зникла з публічного простору. Ці обставини також стали підставою для розгляду питання про позбавлення її державних нагород.

У грудні 2025 року Володимир Зеленський вже скасовував державні стипендії Сергію Бубці та ще низці призерів і чемпіонів Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор. Процедура позбавлення державних нагород в Україні є складною і зазвичай базується на рішенні Ради національної безпеки і оборони про накладення санкцій, після чого президент підписує відповідний указ.

Під час голосування щодо запиту про відзначення орденом «За заслуги» скелетоніста Владислава Гераскевича «за вагомий внесок у розвиток вітчизняного спорту» також не було прийнято рішення. Лише 66 депутатів підтримали цю пропозицію. Таким чином, обидва звернення, що стосувалися як позбавлення, так і нагородження, не знайшли достатньої підтримки у стінах парламенту.

Сергій Бубка, олімпійський чемпіон зі стрибків із жердиною 1988 року в Сеулі, після завершення спортивної кар'єри очолював Національний олімпійський комітет України, а нині є членом Міжнародного олімпійського комітету. Наприкінці лютого 2026 року Гераскевича дискваліфікували з Зимових Олімпійських ігор 2026 через шолом, на якому було зображення загиблих українських спортсменів. Це рішення викликало широкий суспільний резонанс і підняло питання про принциповість представників України в міжнародних спортивних структурах.

Сергій Бубка також очолює Міжнародну асоціацію ігор майстрів (IMGA), яка дозволила російським спортсменам виступати з національною символікою на World Masters Games, що проходили з 17 по 30 травня 2025 року в Тайвані. У змаганнях брали участь понад 25 тисяч спортсменів із 107 країн, включаючи росіян, які демонстрували національні прапори та використовували екіпірування з символікою. Сторінка IMGA в Instagram навіть репостила сторіс російських спортсменів під гаслом «Спорт об'єднує нас».

«Запит № 5 до Президента України. Ставлю на голосування пропозицію про попередню підтримку депутатського запиту Оксани Савчук до Президента України щодо позбавлення державних нагород та почесних звань Сергія Бубки та Яни Клочкової», — зазначила заступниця Голови Верховної Ради Олена Кондратюк.

«Вважаю, що Сергій Бубка не гідний носити найвищу державну нагороду – звання «Герой України». Під час повномасштабної війни Росії проти України щодня гинуть захисники й захисниці Батьківщини. Звання «Герой України» фактично ставить Бубку на один рівень із тими, хто віддає своє життя за Україну», – прокоментував Владислав Гераскевич петицію.

Незважаючи на активні обговорення та запити до найвищих органів влади, значна кількість народних обранців утрималася від голосування. Ця ситуація підкреслює складність та амбівалентність у підході до переоцінки заслуг осіб, чиї дії викликають суспільний резонанс, але чий внесок у минулому є беззаперечним. Остаточне рішення щодо майбутнього цих державних відзнак залишається нерозкритим і продовжуватиме викликати дискусії в суспільстві.