Поліг під час бойових дій на Сумщині. Згадаймо Тараса Ковтуна

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Тараса Ковтуна.

Сержант Тарас Ковтун на псевдо Купол поліг 13 квітня 2025 року в селі Садки Сумської області. Захисникові було 49 років. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на платформу пам'яті «Меморіал».

Тарас Ковтун народився 5 серпня 1975 року в селищі Ратне Волинської області. У 1997 році закінчив Ніжинський агротехнічний коледж за спеціальністю «Механізація сільського господарства». Захоплювався риболовлею, любив співати й грати на гітарі.

Велику частину життя пропрацював поліцейським у Печерському районному відділі Управління поліції охорони в Києві. У грудні 2021 року вийшов на пенсію у статусі «Ветеран Національної поліції».

«Тарас був справедливою людиною й душею компанії. З ним ніколи не було сумно. Під кінець кожного свята він діставав гітару – грав і співав. Від нього ніколи не чули поганого слова, він завжди підтримував, не залишався осторонь чужого горя і простягав руку допомоги тим, хто її потребував. Ніколи не лінувався: якщо брався за справу, то завжди доводив її до кінця», – сказала дружина Тетяна.

Після повномасштабного російського вторгнення служив майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів у 82-й окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді. 

Тарас Ковтун служив майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів у 82-й окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді

фото: memorial.ua

Тараса нагородили нагрудним знаком «Золотий хрест» та відзнаками «Захиснику України» і «За оборону України».

Сержант Тарас Ковтун на псевдо Купол поліг 13 квітня 2025 року в селі Садки Сумської області. Захисникові було 49 років. Поховали воїна в Києві.

Сержант Тарас Ковтун на псевдо Купол

фото: memorial.ua

У захисника залишилися мама, дружина, два сини і два брати.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.