Економіка зростає, а люди бідніють: що не так із "успіхом" Греції

Греція сяє як економічна історія успіху, але за блиском модних районів Афін ховається інша реальність. Поки інвестори скуповують нерухомість, для багатьох греків життя стає дедалі дорожчим. Столиця стає місцем для туристів та іноземних багатіїв, витісняючи місцевих із власних районів.

Греки, які пережили кризу, не відчувають відновлення – вони вчаться виживати, пише швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung. LIGA.net переповідає коротко.

Бум туристичної нерухомості та блиск модних дорогих Афін

Роками пост міністра фінансів Греції був не надто привабливим – асоціювався з жорсткою економією і поганими новинами. Зараз ситуація для Кіріакоса П'єрракакіса інша. Сидячи у просторому кабінеті в Афінах, він каже: "Грецію тепер сприймають як історію успіху".

П'єрракакіс переконує, що Грецію, яка трохи більше ніж десятиліття тому була на межі банкрутства, тепер вважають зразковим учнем.

Рівень безробіття знизився з 27% до 8%, а серед молоді – з 60% до 16%. Після глибокої рецесії, економіка знову росте на понад 2% щороку. Держборг знизився зі 175% від ВВП до 140% і скорочується далі. Афіни змогли погасити позики МВФ на два роки раніше запланованого терміну.

Лише за декілька хвилин ходьби від Мінфіну, економічне піднесення помітне наочно. Псіррі – колись занедбаний робітничий район, став креативним і модним.

Або фешенебельний район Колонакі, де росте кількість дизайнерських бутиків, магазинів делікатесів та елітних ресторанів. Це підвищує ціни. Під час кризи 2017 року середня ціна за 1 кв м тут була €3500. "Зараз €5 000 – €12 000 за 1 кв м", – розповідає агент з нерухомості Майкл Муссу.

Офісне приміщення цього 65-річного чоловіка поруч із президентським палацом. Можна подумати, що ти у розкішній квартирі, а не в агентстві нерухомості: стильні меблі, на стінах – твори мистецтва, ванна оздоблена мармуром.

Мусса – один із переможців посткризового розвитку. "Ринок житла процвітає", – каже він.

Його заможні клієнти купували і ремонтували старі будівлі в центрі Афін. Це греки чи іноземці, які живуть у Нью-Йорку, Лондоні чи Монте-Карло, і купили майно в грецькій столиці.

Для Мусси цільова аудиторія – інвестори з "золотою візою", яку можна отримати вклавши від €250 000. Це заможні громадяни країн, що не входять в ЄС, переважно Китаю, Туреччини чи Росії (з березня 2022 року росіянам заборонено отримати грецьку "золоту візу" – Ред.), які отримують дозвіл на проживання в ЄС через купівлю нерухомості.

За даними грецької газети Ekathimerini, з 2014 року програмою скористалися понад 39 000 інвесторів. У 2023-2024 роках на грецький ринок нерухомості з-за кордону прийшло €4,9 млрд, значна частина по програмі "золота віза". Цю нерухомість переважно використовують як інвестицію для здачі в оренду туристам.

Кількість туристів в Афінах постійно росте з початку пандемії, і все більше квартир здають в оренду. Деякі райони стали яскравими туристичними центрами.

Як подорожчання житла впливає на греків

Це тішить інвесторів, агентів з нерухомості, забудовників, готельєрів, рестораторів і місцевий бізнес, але не греків із середнім чи низьким доходом.

Разом із цінами на нерухомість росте оренда: у центрі Афін, за аналізом Ekathimerini, вона зросла на 38% між 2019 і 2025 роками, а в передмістях – до 50%. Особливо скрутно численним працівникам туристичної галузі, яка процвітає. Вартість життя зависока, а зарплата занизька для життя у столиці.

Міхаліс Ромпос і його сусід по кімнаті платять €650 за оренду двокімнатної квартири в Афінах. Вона з пліснявою і не має опалення. Обігівають її електричним обігрівачем і кондиціонером. У січні заплатили €300 євро за електрику. Ще потрібні продукти. Із зарплатою €800 у 26-річного Ромпоса на їжу залишається менше €200 на місяць.

Ромпос працює повний робочий день у кафе. У нього мінімальна зарплата. Щоб заробляти більше, більше працює – має €5 євро за кожну додаткову годину.

Вони втрьох з двоюрідним братом сидять в парку. Хлопці часто проводять вільний час на свіжому повітрі – нічого іншого собі дозволити не можуть. Їх хобі – блукати містом.

Зрідка дозволяють собі випити ципуро – грецький міцний алкоголь. Десь посидіти – задорого. Хлопці належать до покоління, яке виросло під час фінансової кризи.

Сьогодні головною проблемою для них є інфляція. Хоча вона помірна – 3%, вартість життя різко зросла за останні роки. Багато зарплат відстають від інфляції, навіть попри те, що їх підвищували кілька разів.

Дехто має по три роботи, описує ситуацію двоюрідний брат Ромпоса: "Греція – це пляжі, острови, Акрополь – усе прекрасне. Але не судіть книгу за обкладинкою".

Нагадаємо, недавно LIGA.net писала, що через війну в Ірані відбулося різке здорожчання пального, а відтак в Україні почалася ланцюгова реакція подорожочання всього. Якщо іранська війна затягнеться, і ціна на паливо закріпиться, хвиля здорожчання може набрати ще більше обертів.

Чому греки – одні з найбідніших в ЄС

Згідно з опитуванням Євростату, дві третини греків кажуть, що не відчули економічних поркащень (гірше своє становище в ЄС оцінюють лише болгари. – Ред.). Вони почуваються бідними. Багато пенсіонерів, як-от пані Ріца, поділяють цю долю.

81-річна Ріца сидить у кріслі серед вітальні, оточена сімейними фото. Поруч працює електричний обігрівач, і кондиціонер. У її квартирі немає центрального опалення, а рахунки за електриику стрімко ростуть – за минулий місяць заплатила €170 євро.

Відтоді, як три роки тому помер її чоловік Константінос, вона живе на пенсію вдови – €470. Коли її питають, як справляється, відповідає: "Як маю справлятися? Моя оренда – €320". Минулого року їй підвищили пенсію на €12. Це їй не дуже допомогло. Ріца залежить від сина. Щомісяця він дає їй ваучер на їжу на €130, який отримує від роботодавця. Вона на нього купує у супермаркеті.

"Ціни ростуть, – каже вона. – Недавно купила шматок сиру фета за €4. Раніше коштував €8 за 1 кг, тепер – €12-€15. Більше не купую м’ясо, бо задорого. Хіба іноді трохи курки та зрідка шматок яловичого фаршу".

Ріца місяцями вибирала, чи купити нові спортивні штани за €8 на блошиному ринку. Якщо купить, не зможе собі дозволити фету чи оливкову олію. Тож міркує, чи справді їй вони потрібні.

Раніше її життя було кращим – з зарплатою чоловіка та нижчою орендою. Однак вона не засмучується – гуляє, шиє, готує, зустрічається з друзями. Каже, це не перший раз, коли переживає важкі часи, бо виросла в бідності.

Її чотирирічний договір оренди закінчується влітку. Ріца сподівається на поблажливість орендодавця. Знайти меншу і дешевшу квартиру, каже вона, буде важко.

Висока оренда та дефіцит житла – проблема, яка наростає, для греків, і Мусса добре про це знає. За його словами, такі випадки, як у Ріци, потребують державної підтримки. Уряд вживає заходів для розширення пропозиції житла для бідних груп, але цього замало.

Міністр П'єрракакіс погоджується з Муссою. Він каже, що попри позитивні економічні показники, багато греків все ще залежать від державної підтримки. Держава, за його словами, робить усе можливе.