Без урахування емоцій: Верховний суд підтвердив право на добровільність шлюбу

Чи враховує суд емоційний стан людей під час розлучення?

До суду в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу подав один з подружжя, який бажав розлучення. Це була дружина, яка з 2007 року перебуває у шлюбі та разом з чоловіком виховує двох дітей. Але жити однією сім'єю вони не можуть, бо між ними немає взаєморозуміння, їхні життєві цінності різні. Водночас відповідач неодноразово принижував її та бив. Про це йдеться в матеріалах справи №444/4951/24.

Суд дізнався, що пара не проживає разом понад два роки. У суді першої інстанції всі доводи позивачки підтримали й задовольнили позов. Адже спільне проживання, ведення спільного господарства і підтримання шлюбно-сімейних відносин сторони фактично припинили, тому не можуть жити разом.

Суд дав строк примирення, за який подружжя не відновило стосунки.

Проте в апеляційному суді таке рішення скасували. Бо воно нібито було передчасним, а позивачка була під емоціями та насправді ще не втратила почуття любові до чоловіка, який наразі проходить службу в ЗСУ.

Рішення апеляції суперечить нормам Конституції України та Сімейного кодексу. Адже за цими документами, зокрема за статтею 24 СК, на шлюб має бути добровільна згода обох сторін. Змушувати особу зберігати сімейні стосунки проти її волі – неможливо.

Тож теоретична наявність почуття любові позивачки до чоловіка абсолютно необґрунтована. Суд не міг виносити таке рішення, бо оцінка емоційного стану сторін не входить до його завдань. Але якщо очевидним є той факт, що подальше збереження шлюбу суперечить інтересам одного з подружжя, то розлучення має відбутися.

А враховуючи те, що сторони тривалий час не проживають разом, не мають спільного господарства й не змогли примиритися в визначений час, Верховний суд вирішив задовольнити позов і розірвати шлюб.