Росія створює раду для цензури «неправильної» історії

Російське міністерство просвіти затвердило Концепцію історичного просвітництва та ухвалило рішення про створення експертної ради, яка визначатиме, які інтерпретації минулого є «допустимими». Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Службу зовнішньої розвідки України. 

Що таке нова рада і як вона працюватиме

Рада діятиме на базі московського педагогічного державного університету і формально складатиметься з науковців та популяризаторів з університетів і академічних установ РФ. На практиці її функція – вирішувати, яка інтерпретація минулого є допустимою. Матеріали, що не вписуються у кремлівський наратив, кваліфікуватимуть як «недостовірні» або такі, що «підривають громадянську ідентичність». Розмите формулювання дозволяє охопити практично будь-який незручний текст – в інтернеті, книговиданні та кінематографі. 

Законодавча рамка вже збудована

Нова рада – не ізольований захід, а елемент системи, яку Москва вибудовує роками. Ідеологічну основу заклали укази Путіна про «традиційні цінності» та «історичну політику». Тепер під цю основу добудовується інституційний каркас.

У лютому 2026 року Держдума підтримала в першому читанні законопроєкт про «профілактику спотворення історичної правди»: він передбачає офіційні застереження для тих, чиї дії влада може розцінити як замах на «правильну» версію подій, а повторні порушення загрожують кримінальною відповідальністю. З 1 березня 2026 року набрав чинності окремий закон – про заборону фільмів, що «дискредитують традиційні цінності»: порушникам відмовляють у прокатному посвідченні або обмежують розповсюдження на онлайн-платформах. 

Дворівнева система та економічний вимір

Разом ці механізми формують дворівневу систему контролю. Перший рівень – заборони, що вже існують. Другий – попередня нормативна оцінка: ще до того, як текст чи фільм потрапить до глядача, держава визначає, чи відповідає він «допустимим» інтерпретаціям. Видавці, автори, кінематографісти та освітні платформи, що працюють з історичною тематикою, опиняються в умовах постійного регуляторного ризику – не через конкретне порушення, а через саму можливість «неправильно розставити акценти».