Масована атака на Україну. Сигнал Путіна саміту Трампа і Сі

Узагалі, абсолютна більшість російських обстрілів не мають привʼязки до дат, а йдуть, згідно з планом військових, а не політиків. Проте сьогоднішній має чітке політичне забарвлення. І головна його причина — саміт в Пекіні. 

1. Останніми роками Кремль виходив з тієї логіки, що Китай та США — екзистенційні вороги, а відтак вони не зможуть ні про що домовитися. 

Щобільше, Москва робила і робить все для того, щоб Китай не став рівноправним з США переговорником щодо України. Путін дуже не хотів би цього, бо Китай — єдина країна, яка може реально натиснути на Росію.  

2. Логіка Путіна, як мінімум, з приходом Трампа, зводилася до того, щоб спробувати стати посередником між Вашингтоном та Пекіном. Обидві столиці його послали, і тоді вся стратегія Кремля почала зводитися до спроб продати обом одні й ті самі товари: перш за все, Північний морський шлях, рідкісноземи та вуглеводні півночі Росії. 

Читайте також: Чого чекати від візиту Трампа до Китаю

Стратегія Москви тут була проста: обоє (в різних форматах) зацікавлені в тому, щоб отримати вищеназвані речі. Американцям, в обмін на доступ до цього пропонувався "дух Анкоріджа" (повне зняття санкцій і повернення на європейський ринок за допомогою США). Щодо Китаю, то тут навпаки, — Китай пропонує свою допомогу в освоєнні всіх вищеназваних речей, а Росія не пускає його в жодну з так званих "территорий опережающего социально-экономического развития"на півночі РФ. Росія, виглядає, вважає, що Північний морський шлях та ресурси Півночі настільки важливі обом, що вона зможе розторгуватися між Пекіном та Вашингтоном, які змушені будуть піти на співпрацю з РФ, плюс відкриють доступ до технологій.

3. Зустріч в Пекіні — це перш за все про правила торгівлі і про Тайвань. Дві головних гарячі війни у світі — блокування Ормузу та Україна — це додаткові питання. 

Чому? 

- На війні в Ірані американські нафтові компанії можуть подвоїти свої прибутки проти 2025 року. І це явно ослаблює Китай, який, хоч і ретельно підготувався до цієї блокади й поки має час, щоб не прогинатися під США, все ж критично залежний від Близького Сходу. 

Іран не збирається йти на поступки ні Пекіну, ні США, а відтак розв'язання питання можливе лише у випадку спільної гри США та КНР. Це реалістично, але на заваді стоїть позиція одних з головних спонсорів Трампа. І не варто забувати про позицію Ізраїлю, який прагне продовження війни.

- Щодо України, то США, може, й хотіли б віддати переговорні лаври КНР, але питання: чи хоче КНР зараз грати в цю гру. Китай має розуміти, де він в схемі майбутнього устрою Європи взагалі й Чорноморського регіону зокрема. Вирішення війни в Україні він розглядає саме в цьому контексті. Ні США, ні ЄС, ні РФ, ні ми поки не готові до такого діалогу, хоч він і неминучий. 

4. Усе це не означає, що зрушень в питаннях наших переговорів не буде. Вони можливі, якщо сторони зможуть домовитися, як мінімум, з перших двох пунктів: торгівля та Тайвань. 

Читайте також: Кремль вимагає від нас демонтажу власної держави своїми руками

5. Тепер щодо атаки на Україну. Саме сьогодні вона була потрібна Путіну, щоб показати: він проти будь-яких переговорів "про Росію без Росії". Вся активізація російської дипломатії останніх днів зводиться до формули "Україна не хоче переговорів і зриває переговори". Путін навмисно саме напередодні цього саміту озвучив свою, явно брехливу, формулу: "Війна зупиниться, якщо Україна вийде з Донбасу". Він виставляє червоні прапорці, виходячи саме з того, що існує невисока, але вірогідність того, що КНР та США домовляться про розширення переговорної групи. 

6. Правда, тут є не лише зовнішній, але і внутрішній розрахунок: Путіну потрібно погасити внутрішньоросійську турбулентність. І формула "Україна не хоче закінчення війни" обрана як базова для російського споживача. Її ж дуже активно транслюють і на нашу аудиторію.  

7. І наостанок маю повторити банальність: Путін не збирається зупиняти війну. А без розширення переговорного формату (без Китаю, ЄС, можливо, Саудівської Аравії та Туреччини) нинішній формат переговорів, на жаль, має мінімальні шанси не успіх.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.