Париж тестує Мінськ: навіщо Макрон телефонував Лукашенку

1. Те, про що пишуть. На тлі активності РФ (навчання РВСН) та різкої риторики Києва щодо білоруського питання пролунало попередження про неприпустимість подальшого втягування у війну.

На цьому багато хто зупиняється. І не розуміє простого: якби розмова йшла лише у вигляді «навіть не думай», у Мінську б трубку не підняли. Та й Макрону дзвонити для цього немає сенсу. Тому дивимося далі.

2. Держави ЄС говорять про можливий переговорний трек з РФ. Але тут питання: хто перший зателефонує. І тут передати за допомогою розмови з Лукашенком певні тези до Москви цілком реально. Та й, можливо, почути певну інформацію. Особливо, з огляду на те, що офіційному Мінську потрібні контакти з ЄС.

3. Триває переговорний процес між США та Білоруссю. Розвивається польський. І тут у старій Європі спостерігається активність групи Бабарико (читай – Німеччини). Є також амбіції Франції щодо зміцнення своїх позицій. Тому третя причина – оцінка можливостей створення ще одного переговорного треку.

Тому Макрон торгувався щодо можливостей переговорного треку з ЄС (про що, до речі, і написали в повідомленні для преси).

Це не нормалізація – це оцінка позицій і можливостей розпочати розмову. Причому оцінка з жорстких позицій. Далі будуть дивитися.

І візит Тихановської до Києва, який був узгоджений так швидко після листа Держдепу з проханням подумати про транзит калію, частково з тієї ж опери.

Є складна головоломка для сусідів Білорусі: розпочати розмову з позиції сильного, але не перегнути палицю. Підтвердити, що ця розмова не означає перегорнутої сторінки з Лукашенком (але позначити для цього можливості політичного дрейфу). І, нарешті, розширюючи поле маневру офіційного Мінська, оцінити, наскільки той готовий скористатися можливостями.