Південь України під загрозою через втрату Каховського водосховища

Знищення російськими окупаційними військами Каховської гідроелектростанції у червні 2023 року продовжує формувати довгострокові глобальні загрози для південних областей України. Провідні вчені Національної академії наук України констатують: наслідки цієї катастрофи вже стали критичними для вітчизняного аграрного сектору, муніципальних систем водопостачання та дикої природи. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Національну академію наук.

За песимістичними прогнозами, без рішучих кроків регіону загрожує масштабна економічна криза та незворотна екологічна деградація. Масштабне обговорення результатів останніх наукових досліджень, присвячених динаміці змін довкілля, сільського господарства та загального водного балансу країни, відбулося на базі Академії наук. Фахівці дійшли висновку, що масштаби лиха давно переросли локальний рівень і тепер безпосередньо визначають майбутнє кількох великих областей України.

Найсильнішого удару втрата гігантського резервуара завдала по українському фермерству. За свіжими розрахунками вчених, після зникнення джерела води на окремих територіях площі земель, які активно використовувалися для вирощування сільськогосподарських культур, катастрофічно скоротилися – падіння становить від 71% до 98%.

Найбільш критична ситуація спостерігається в районах, де все рослинництво історично трималося виключно на штучному зрошенні. Херсонська область втратила доступ до магістральних каналів, Запорізька область – зафіксовано масове припинення роботи меліоративних систем, а Дніпропетровська область (південні райони) – інфраструктура залишилася без стабільного водозабору.

Протягом багатьох десятиліть саме Каховське море живило масштабні меліоративні системи, забезпечуючи водою сотні тисяч гектарів родючих земель. Саме тут вирощувалися основні обсяги українських овочів, фруктів, баштанних та зернових культур. Наразі ця інфраструктура фактично паралізована.

Окрему увагу дослідники приділили моніторингу самого дна колишнього водосховища. Після катастрофічного сходу великої води там утворилася мережа з численних дрібних озер, ставків та природних задідин. Проте покладати на них надії не варто – компенсувати втрачені функції Каховського моря вони не здатні. Обсяги води в них є мізерними, а їхній рівень повністю залежить від сезонних дощів та випаровування.

Така ж неоднозначна ситуація і з підземними водоносними горизонтами, які часто називають головною альтернативою для Півдня.

«Наука має не лише оцінити наслідки цієї катастрофи, а й запропонувати інструменти для прийняття відповідальних державних рішень. Підземні води дійсно мають значний потенціал, однак їхнє активне використання потребує комплексних наукових досліджень та ретельного контролю. Без належного планування існує ризик виснаження водоносних горизонтів, погіршення якості води та виникнення нових екологічних проблем», – наголосив віцепрезидент НАН України В’ячеслав Богданов.

Вчені попереджають: у перспективі дефіцит ресурсу загрожує не лише фермерам, а й водопостачанню великих міст, промислових гігантів та об’єктів критичної інфраструктури, які звикли споживати дніпровську воду. Особливо гостро ця проблема проявиться під час неминучих циклічних маловодних років та літніх посух.

Паралельно триває стрімке руйнування дикої природи Нижнього Дніпра. Через кардинальну зміну гідрологічного режиму річки руйнуються унікальні водно-болотні угіддя, зникають цілі види рослин, масово деградують популяції риби та тварин. Екологи констатують: природні комплекси, що створювалися тут понад пів століття, втрачені назавжди.

Більше того, глобальні кліматичні зміни в поєднанні із руйнуванням водогосподарських об'єктів стрімко наближають Південь України до опустелювання. За найгіршого сценарію, протягом найближчих десятиліть частина малих річок регіону може повністю зникнути з карти.

У Національній академії наук переконані: дискусія про те, «відновлювати греблю чи ні», є надто вузькою. Держава має сформувати принципово нове, стратегічне бачення водної безпеки на десятиліття вперед. Відбудова цієї системи стане одним із найскладніших та найдорожчих завдань повоєнної модернізації України, яке вимагатиме залучення мільярдних міжнародних інвестицій та найсучасніших світових технологій.